ВИХОВНА РОБОТА ЯК СКЛАДОВА ОСВІТНЬОГО ПРОЦЕСУ

Тетяна Потапова, Анжеліка Білецька 

(м. Дніпро, Дніпровський технікум зварювання та електроніки імені Є.О. Патона) 

ВИХОВНА РОБОТА ЯК СКЛАДОВА ОСВІТНЬОГО ПРОЦЕСУ 

Анотація. У статті висвітлено питання щодо національно-патріотичного виховання як надзвичайно важливої складової освітнього процесу. Патріотичне виховання вимагає не лише новизни підходу, а й копіткої повсякденної праці педагога зі студентом, батьків з дітьми, адже від цього залежить життя всього народу України в майбутньому, його спокій і мир, добробут і незалежність, визнання нашої країни у світі.

Ключові слова. Освітній процес, повноцінна освіта, загальнолюдські цінності, національно-патріотичне виховання.

На сучасному етапі розвитку держави стійкий характер розвитку суспільства пов’язаний з активною позицією молодого покоління. Важливо, щоб саме молодь обрала правильні орієнтири у визначенні своїх поглядів на життя. До числа ключових орієнтирів можна віднести прагнення сучасного молодого покоління до повноцінної самореалізації себе як особистості, утвердження індивідуальності та неповторності. Для реалізації життєвих перспектив потрібна якісна й повноцінна освіта.

На сьогодні в суспільстві та системі освіти виховна робота має стати невід’ємною складовою всього освітнього процесу, проходячи наскрізно як через навчальні предмети, так і систему позааудиторної роботи, та орієнтуватися на загальнолюдські цінності зокрема морально-етичні (гідність, чесність, справедливість, турбота, повага до життя, до себе, інших людей), а також соціально-політичні (свобода, демократія, культурне різноманіття, повага до рідної мови і культури, патріотизм, шанобливе ставлення до довкілля, повага до закону, солідарність, відповідальність). Саме патріотичне виховання є надзвичайно важливою складовою освітнього процесу. До цього питання зверталися такі педагогічні класики, як: Г. Ващенко, О. Огієнко, В. Сухомлинський, К. Ушинський. У своїх працях вони висвітлювали актуальні проблеми щодо патріотичних почуттів як складової частини національної системи виховання, висували ідею виховання «свідомого» громадянина, патріота своєї країни [1, с. 60]. Ці проблеми були цікавими завжди. На сьогодні вони набули особливої актуальності. Патріотичне виховання вимагає не тільки новизни підходу, а й копіткої повсякденної праці, тому що від сьогоднішньої роботи з дітьми залежить життя всього народу України в майбутньому, його спокій і мир, добробут і незалежність, визнання нашої держави у світі[2, с. 6] .

Вирішальну роль у національно-патріотичному вихованні молоді відіграє особистість педагога, його особистий приклад, його погляди та практичні дії, що мають бути взірцем для наслідування. Виховні функції в будь-якій освітній установі виконують усі педагогічні працівники. Але в більшості випадків виховну роботу з академічною групою студентів вищих навчальних закладів проводить куратор, який виконує функції не тільки педагога-професіонала, а й духовного посередника між студентами й суспільством. Куратор організовує певну систему відносин завдяки різноманітній виховній діяльності групи, яка, у свою чергу, створює умови для індивідуального самовираження кожного студента та розвитку особистості.

Одним із пріоритетних напрямків організації нашої виховної роботи є формування у студентів відчуття патріотизму, любові до власної Вітчизни та рідного краю. Працюючи у цьому напрямку, ми проводимо різноманітні бесіди: «Рідне слово-то скарб душі людської», «Мій трудовий внесок – це могутність моєї України», «Нації вмирають не від інфаркту, спочатку їм відбирає мову», «Моя мова-калинова», «День соборності України», «Цікаві місця рідного міста», «Чи знаю я походження назви рідного міста?». Студенти активно беруть участь у таких тематичних виховних годинах, як: «Козацькому роду-нема переводу», «Символіка України», «Тут обелісків ціла рота», «Мій перший вірш написаний в окопі», «Небесна сотня – герої не вмирають», «День гідності і свободи», «День пам’яті героїв Крут», «Шевченко і сучасність». Під час таких заходів спостерігається пробудження інтересу до історичного минулого свого народу, його героїчної боротьби за волю, захоплення високою духовністю наших предків, їх культурою. Важливу роль у національному вихованні молоді відіграє прищеплення любові до літературної спадщини українського народу. Студенти із задоволенням беруть участь у літературних вечорах, присвячених пам’яті Тараса Шевченка, Івана Франка. Це сприяє формуванню високої мовної культури студентів, вихованню любові до рідного слова.

Але формування патріотизму – це справа не лише лекцій, бесід та виховних годин. Тільки щоденним особистим прикладом педагог може вплинути на формування особистості. Тому зі студентами викладачі нашого навчального закладу обговорюють новини, що відбуваються у різних сферах життя нашого міста та країни, дискутуємо на різні теми і завжди з гордістю говоримо про свою малу батьківщину, усвідомлення себе українцями і звичайно про наш технікум.

Слід зазначити, що важливою місією виховного процесу є допомога сучасній молоді розкрити та розвинути здібності, таланти та можливості на основі партнерства між викладачем, студентом і батьками. І це стосується не лише пошуку нових форм роботи з дітьми, але й перегляду існуючої освітньої практики в контексті нової філософії роботи з сім'єю. Дана філософія значно більшою мірою відповідає запитам батьків і спочатку орієнтована на встановлення тісних контактів із родиною, плідну взаємодію з батьками студентів. Батьки, не володіючи в достатній мірі знаннями вікових та індивідуальних особливостей розвитку дитини, деколи здійснюють виховання наосліп, інтуїтивно. Все це, як правило, не приносить позитивних результатів. Тому сьогодні в кожному закладі освіти стоїть завдання щодо створення умов для активної взаємодії з батьками в освітній діяльності, підвищення їх батьківської компетенції. При організації роботи з батьками основною метою є залучення родини в єдиний освітній простір. Реалізовувати цю мету рекомендуємо через вирішення наступних завдань:
-встановлення довірливих і партнерських відносин з батьками;
-надання допомоги у вирішенні конкретних проблем;
-підвищення компетентності батьків у питаннях розвитку, освіти і виховання дітей.

Отже, патріотичне виховання – це суспільна діяльність, яка формує ставлення людини до себе, до свого народу й Батьківщини. Це ставлення виявляється у відповідних почуттях, переконаннях, ідеях. Патріотизм ґрунтується на остаточній меті нації - побудові власної держави, державному самовизначенні, державницькому світогляді [3, с. 115-116]. Патріотичне виховання має бути стрижнем усієї навчально – виховної роботи, оскільки ми повинні виховати особистість, яка має почуття гордості за свою державу, сумлінно виконує громадські обов’язки, усвідомлює соціальні потреби своєї країни та свого народу, любить близьких та рідних людей. Без цього людина не має обличчя, вона втрачає себе. Патріотизм – це стиль життя.



Список використаних джерел:

1. Соціальна робота в Україні: теорія і практика//Науково – методичний журнал.-2012.-№2.- с. 58-67.

2. Сухорукова В.М. Як виховати патріота.-Х.: Вид-во «Ранок», 2015. - с. 3-27.

3. Теоретичні основи педагогіки: Курс лекцій. Підручник для студентів/Під ред. Вишневського О. - Дрогобич: Відродження, 2001.-258с.