ІСТОРІЯ РОЗВИТКУ СЕСТРИНСЬКОЇ СПРАВИ

Ігор Шарун, Олексій Дьомін 

(Дніпро, Комунальний вищий навчальний заклад «Дніпровський базовий медичний коледж» Дніпропетровської обласної ради») 

ІСТОРІЯ РОЗВИТКУ СЕСТРИНСЬКОЇ СПРАВИ

Анотація. Робота дає уявлення про етапи створення та розвитку сестринської справи в
Катеринославі.

Ключові слова. Повітові - районні, губернські - обласні

   В цьому році виповнюється 150 років Дніпровському базовому медичному коледжу. Вік з одного боку солідний, але з другого - зовсім юний. Це як подивитися. Одне очевидно, що він стоїть на добрій, міцній фундаментальній основі, він затребуваний. Сама природа, її доцільність роблять його таким необхідним. Які події та умови призвели до розуміння про потреби, а потім і до відкриття медичної школи? Розглянемо їх докладніше, щоб в результаті склалася цілісна картина. Адже велика справа складається з безлічі різних факторів. Так було із створенням фельдшерської школи в Катеринославі. До речі, цікавий факт, що середній медичний навчальний заклад майже на 50 років старше вищого, він є одним з найстаріших навчальних закладів міста.

Війна і медицина завжди йдуть поруч, пліч-о-пліч. Для надання медичної допомоги безпосередньо на полі бою була введена посада фельдшера. Переклад з німецької цього слова означає саме його призначення - польовий цирульник, тобто лікар. Так в середньовіччя в Німеччині називали військового лікаря, який лікував поранених в польових умовах. З 1741 року розпочинається прийом учнів в лазарети для догляду за пораненими воїнами, яким згодом присвоювалося звання - фельдшер. Навчалися вони безпосередньо при госпіталях. У 1838 році Військове міністерство прийняло "Положення про військово-фельдшерські школи", згідно з яким засновувалися самостійні навчальні заклади, з терміном навчання 4 роки. Фельдшери вважалися середнім нестройовим чином, на відміну від лікарів, котрі навчалися у військово-медичних академіях. Приймали виключно осіб чоловічої статі.

   1 січня 1864 року видається підписане Імператором Олександром ІІ "Положення про губернські та повітні земські установи". В ході реформи створювалися губернські та земські повітні збори і земські управи - і ті, і інші були виборними органами. Вони опікувалися місцевими господарськими справами. Треба зауважити, що земства ставилися до медицини, як до "необов'язкових турбот", вона була їх "коханим дітищем". Це зіграло важливу роль у розвитку і становленні охорони здоров'я. Так, 15 березня 1867 року від Наказу громадського піклування Катеринославське земство прийняло під свою опіку губернську лікарню. Точної регламентації обов'язків земства з надання лікарської допомоги не існувало, хоча планувався більший радіус дії і доступ населення до медичної допомоги, особливо сільського. Однак, багато земських управ заперечували проти запрошення на постійну службу лікарів і вважали можливим з міркувань економії залучати для цих цілей фельдшерів і священиків, яким було надано право самостійного лікування хворих. Але зберігався високий рівень захворюваності, виникали епідемії, що змушувало земство продовжувати збільшувати асигнування на медицину. Всі ці фактори призвели до зростаючого попиту на медичні кадри. Кваліфікованих фельдшерів було явно недостатньо. Основну групу складали "ротні фельдшери", нездатні до військової служби солдати, які навчалися догляду за хворими в польових або батальних лазаретах. Рівень теоретичних знань цих фельдшерів був край низький і не відповідав ступеню розвитку медичної науки. Навчання медичного персоналу поступово стало переходити до рук земства, яке почало засновувати і утримати за свій рахунок фельдшерські і акушерські школи при губернських лікарнях, а викладачів набрали із числа практикуючих ординаторів. «Наш ювеляр» саме і був створений за цим "лекалом" - 2 жовтня 1870 року при губернській земській лікарні.

   Початок сестринської справи, як затвердженого жіночого догляду в госпіталі, відноситься до часу реформ Петра І. У 1715 році наказом імператора були засновані виховні будинки, де пропонувалося служити тільки жінкам. В їх обов’язки входило догляд за хворими дітьми. Вже через рік у 1716 році в «Статуті військовому» сказано: «Потреба завжди, при десяти хворих, бути для служіння одному здоровому солдату та кільком жінкам, які оним хворим служити мають». Взагалі, слід зауважити, що в пуританській Російській імперії жінки не могли працювати, щоб не втратити гідності. Постійне перебування на роботі серед чоловіків, та й ще в оточенні солдат, вважалося ганьбою, безстидством і далеко не кожна могла зважитися на таку службу, а ось старенька, черниця або «добра жінка заміжня» цілком могла гарантувати дотримання моральності.

   Подальший розвиток настільки благородної справи йде інертно і мляво. Тільки виявленими зусиллями і турботами Імператриці Марії Федорівни – дружини Павла І – починається відродження медичної сфери. Указ від 12 листопада 1796 року, підписаний Павлом І, підпорядковує всі лікарні та будинки громадського піклування відомству Марії Федорівни. З її ініціативи пропонується ідея залучення удовиць для догляду за хворими. Їх завдання Імператриця бачила так: «Я вирішила, що деяких удовиць із будинку овдовілих, можна використати з користю для догляду за хворими в лікарні. Щоб нам більш упевнитися в корисності такого закладу, я, на перший випадок, хочу зробити досвід, а коли успіх відповідатиме очікуванню, тоді приступити до формальної установи постійного розряду». У першій інструкції, розробленою для них, було сказано: «Посада не складна, але важлива для стражденних і вимагає хорошого розуму і багато терпіння і людинолюбства - лагідного поводження з хворими». Після річного випробування 12 березня 1815 року 16 із 24 удовиць були приведені до присяги. Імператриця на кожну посвящену поклала особовий знак – «золотий хрест» на зеленій стрічці з написом на одній стороні «Всих скорбящих радість», а на другій - «Сердобілля». Незадовго до кончини Марія Федорівна заповідає своє відомство невісткам. Піклувальницею над сердобільними становиться імператриця Олександра Федорівна, дружина Миколи І, а управління повівальним інститутом та Маріїнською лікарнею «дістається» княгині Олені Павлівні, дружині молодшого сина Михайла. Ось ми познайомилися ще з однією героїнею, яка стояла у витоків сестринської справи. Саме Олена Павлівна була ініціатором створення Хрестовоздвиженської громади сестер милосердя. Надамо описати цю подію безпосередньому учасникові - великому хірургу і керівнику цього проєкту М.І.Пирогову: «Вона мені повідомила свій гігантський план заснувати організовану жіночу допомогу хворим-пораненим на полі битви, влаштувати перев’язочні пункти і пересувні лазарети, запропонувавши мені самому вибрати медичний персонал і взяти управління всієї справи» [2, с.313]. 

   Наприкінці листопаду 1854 року перший загін сестер милосердя прибуває до театру бойових дій. Вже через тиждень від початку їхнього служіння в госпіталях М.І.Пирогов запише: «... якщо вони так будуть займатися як зараз, то принесуть, без сумніву, багато користі. Вони день і ніч поперемінно бувають в госпіталях, роздають хворим чай і вино, спостерігають за служителями і навіть за лікарями. Не можна не дивуватися їх ретельності і їх істинно героїчного самопожертвування. Сестри мужньо переносили вигляд крові, кровотеч, багато різних мук і тяжких виразок в цих оселях страждання і смерті» [2, с.374]. Із 101 медичної сестри 17 загинули, у 5 стався психічний розлад, практично всі перехворіли тифом, лихоманкою, але і це їх не зломило. Ось така була сила духу. Епіцентром Східної (Кримської) війни 1853-1856 року стала героїчна Севастопольська оборона. Майже річне протистояння ворогуючих сторін обернулося величезною кількістю поранених і хворих: близько 500 тисяч. Майже всі міста півострова були просто «забиті» пораненими. У розгорнутих госпіталях і лазаретах створюється катастрофічна скупченість, в результаті зростання зараження і смертності. Приймається рішення про евакуацію поранених в глиб імперії. 4 березня 1855 року виходить найвище затверджене рішення Медичного Департаменту Військового Міністерства, за яким пропонувалося «невідкладно відкрити нові госпітальні відділення в наступних губерніях: Катеринославської, Полтавської, Харківської». Основне «навантаження» припадало на Катеринослав, де повинен бути заснований госпіталь на 1350 чоловік. Величезний об’єм робіт був виконаний в найкоротший термін. Найдієвіші заходи зробили Катеринославський цивільний губернатор А. Я. Фабр і міський голова І. І. Ловягин. Медичне забезпечення було покладено на завідувача міськими лікарнями П. М. Бойченка. Під тиловий госпіталь переобладнали 23 будівлі. Основні - в Потьомкінському палаці (Палац студентів), в богоугодних закладах (обласна лікарня ім. Мечникова) і в будинку Остроухова, інші розгорнули в дохідних будинках і арештантських ротах. Усі сили і засоби були компактно зосереджені. Треба враховувати, що на той час в Катеринославі практикувало всього 6 лікарів.

   14 квітня Катеринославський госпіталь прийняв перших поранених. Однак, вже через два місяці кількість місць в госпіталі було збільшено майже в два рази - до 2100 ліжок. З 43759 військових евакуйованих з Криму, в Катеринослав було доставлено понад чверть - 11379 чоловік, і місто на той час теж налічує приблизно 10-11 тисяч жителів. Для забезпечення транспортом знадобилось 29000 підвід.

   З огляду на сформовані обставини М. І. Пирогов приймає рішення про реорганізацію общини. Він зосереджує 4 загони сестер по етапах евакуації і формує транспортне відділення, що складається з 9 сестер, під наглядом старшої сестрі О. М. Бакуніної. Саме вона і прибуває з першим транспортом поранених в Катеринослав. Тут вона знаходиться 3 місяці, доглядаючи за пораненими і організовуючи, наставляючи новоприбулих сестер милосердя. У Катеринославі вона важко перехворіє лихоманкою, перебуваючи кілька днів в несвідомому стані. Але краще наведемо подробиці від самої Бакуніної: «Після прибуття, на другий ранок, я поїхала по госпіталях, до головного лікаря, а потім познайомилася і з усім керівництвом. Потім почалися мої нескінченні поїздки з госпіталю до госпіталю. Будь-який ранок відвідую по 6-7 госпіталів. Потьомкін будинок в хорошому положенні; тільки майже здорові і готові їхати далі. Арештантські казарми вимиті, вибілені, поставлені ліжка, столики; хворі у казьонній білизні, іх всього 100 з невеликим. Повернувшись від обідні з богоугодного закладу, я знайшла новоприбулих сестер: їх було 9 і 1 – на випробуванні. Старшою у них була черниця Аполінарія. Я дуже старалася влаштувати їх якомога спокійніше, зручніше. Цей загін був дуже добре складений: сестри знали і розуміли, на що вони йдуть, деякі з них отримали дуже гарне виховання; сестра Базіна прекрасно грала на фортепіано. Всі дуже бажали приступити швидше до справи. Тепер скоро владналося більш правильне служіння нашим хворим. В ближні до нас чотири госпіталі сестри ходили з нашого будинку. Інші три стали постійно ходити в будинок Остроухова. Будинок в три поверхи; в ньому 200 чоловік, всі з перев'язками і велика частина з ампутаціями; припало на сестру на кожний поверх. Дві сестри повинні йти ще далі в три госпіталі, щоб перев'язати, напоїти чаєм і дивитися за порядком. Потім ми влаштували так, що в одному з цих госпіталів мешкала сестра Орєхова. Також в арештантські казарми або простіше сказати, в острог, переобладнаний у шпиталь, була поміщена одна сестра; інша приїжджає до неї на чергування і привозить обід і все, що їй потрібно» [1, с.17].

   Ми познайомилися з основними сторінками історії сестринської справи нашого міста: відкриттям медичної школи, першими сестрами милосердя, їх діяльністю. Це, мабуть, перша така робота і присвячується вона ювілею нашого коледжу. Робота в цьому напрямку вимагає подальшого вивчення. У висновку наводимо витяг з листа О. М. Бакуніної як напуття: «Да підтримає вас Бог і нехай збереже він вас для тієї справи, яку я хотіла б заповісти милосердним і відважним душам» [1,с.5].

   Література і джерела:

1. Бакуніна О. П. Спогади сестер милосердя Хрестовоздвиженської громади 1854-1860р.р. ; Вісник Європи – 1898 р. т. 2 квітень-березень

2. Пирогов М. І. Севастопольські листи. Збірник творів–М., 1961 – т.6 - С.311-403 

ДО 150 – РІЧЧЯ ВІД ДНЯ ЗАСНУВАННЯ ДНІПРОВСЬКОГО МЕДИЧНОГО КОЛЕДЖУ

                                                

Ігор Шарун, Наталія Попова
(Дніпро, Комунальний вищий навчальний заклад « Дніпровський базовий
медичний коледж» Дніпропетровської обласної ради»)

О 150 – РІЧЧЯ ВІД ДНЯ ЗАСНУВАННЯ ДНІПРОВСЬКОГО МЕДИЧНОГО КОЛЕДЖУ

Анотація: одним з сучасних аспектів виховної роботи зі студентами є ознайомлення з історією, традиціями навчального закладу, в якому вони навчаються, що сприяє формуванню високих моральних цінностей, що є духовною основою освітнього процесу. Стаття містить інформативний матеріал, який присвячений цій знаковій історичній даті (на допомогу керівникам груп та іншим викладачам для проведення тематичних виховних годи та інших позааудиторних виховних заходів). 

Ключові слова: історія міста та медичного навчального закладу, Катеринослав – Дніпропетровськ- Дніпро і медична освіта. 

«В природі все мудро продумано і налаштовано, 

всяк повинен займатися своєю справою, і 

в цьому мудрість – вища справедливість життя» 

Леонардо да Вінчі. 

«Працюй за своїм призначенням» 

В. Шекспір. 

Професія медика – це не просто професія, це одне з найбільш життєво необхідних, людяних призначень у світі. Дніпровський медичний коледж вже багато років готує нашу молодь до цього гуманного призначення, освоєння цієї благородної професії. Сьогодні наше місто разом зі студентами та викладацьким складом коледжу святкують 150 – у річницю від його заснування. Наш навчальний заклад один з найстаріших в Україні, що має свою славну історію, готував, і зараз готує, молоді медичні кадри для людей, для сучасної системи охорони здоров’я. Формування нашого навчального закладу, його історія становлення та розвиток, успіхи нерозривно пов’язані з історією нашого міста, всієї країни, тому умовно необхідно виділити певні історичні віхи: 

   1. Початок історії медичного закладу. 

Історія Катеринослава свідчить, що до середини ХІХ ст. в місті були дуже частими епідемії холери, чуми, дифтериту, болотної лихорадки тощо. Особливо великий мор відбувся у 1848 р. Багато молодих людей помирали від чахотки, страждали від цинги. Медиків не вистачало, і незаможним людям доводилось зверталися до знахарів, лікувалися від «дурного ока». Тому підготовка медичних працівників стала важливішою справою. Першим кроком, що заклав початок історії нашого навчального закладу, став процес підготовки медичних кадрів з 2 жовтня 1870 року, коли Катеринославським губернським земством на базі земської лікарні (тепер обласна лікарні ім. І. І. Мечникова) була заснована фельдшерська школа, що знаходилася у флігелі лікарні на Соборній площі. Першим керівником школи та одночасно головним лікарем був Бойченко Павло Никифорович. Вступ до школи передбачав складання екзаменів: мова (в письмовій та усній формі), математика та «Закон Божій». Вся інформація щодо діяльності школи, викладацького складу, життя студентів збереглася у звітах Катеринославської губернської земської лікарні та місцевої управи за 1893, 1894, 1897, 1900, 1901, 1902, 1906 рр., а також у Лікарсько – санітарній хроніці 1901 – 1913 рр. Перший випуск учнів у кількості 4-х випускників відбувся у 1873році, всього в школі навчалося 16 студентів, а в1873-1874 їх було вже 34. Потреба у фахівцях згодом зростала, тому в 1884 році в школі навчалося 54 студенти, у 1895році -60, 1900 – 96, 1902 – 102 майбутніх фахівців. З 1883 року навчання стало 4 - х річним. В перший рік навчання викладалися загальноосвітні дисципліни, в другий – починалося вивчення підготовчих медичних наук: анатомія, фізіологія, фармакологія, в третій рік – фундаментальні медичні науки, а в четвертий - практичне та клінічне викладання медицини. Крім основних наук учні вивчали «Закон Божий», який викладав священник лікарняної церкви, де учні співали у церковному хорі і куди ходили молитися як вихованці, так і викладачі та інші лікарі. У 1905 – 1906 рр. вперше почали викладати додаткові дисципліни: акушерство, вушні хвороби, а також був введений теоретичний курс з десмургії, патології, рецептури і зубних хвороб. Перші відомості про викладацький склад можна знайти в протоколах засідань Першого з’їзду лікарів Катеринославської губернії, що відбувся 5-10 серпня 1883 року. Більшість викладачів були одночасно лікарями Земської губернської лікарні, але поступово склад викладачів почав розширятися, так як залучалися викладачі вищих навчальних закладів, професорський склад. 

У школі в 1905 році починає працювати Педагогічна рада під керівництвом члена управи. Повноваження Педради розповсюджувалися щодо всіх питань навчальної, виховної та господарської роботи в школі. У 1910 році на Південноросійській регіональній промисловій виставці, що відбулася в Катеринославі, вперше була представлена діяльність фельдшерської школі, роботі якій була дана висока оцінка. У цьому ж, 1910 році на Десятому з’їзді лікарів Катеринославської губернії було прийняте рішення про проведення реформи навчального процесу, внаслідок чого була відкрита можливість здобути медичну освіту жінкам (прийнято на навчання 30% жінок). Крім того, вперше була введена літня практика (з15.05 до15.08); вводяться окремі курси з гінекології, епідеміології, дезінфекції, а в 1912 р. на території лікарні була побудована лабораторія. У 1910 році в школі навчався 141 учень: чоловіків-130 та 11 жінок. Так тільки на перший курс було прийнято 27 чоловіків та 11 жінок, це були представники різних соціальних верств та віросповідань: дворян-3, міщан-39, селян-94,осіб духовного звання-1, «різночинців»-4, християн-127, іудеїв-14. Серед учнів школи були в незначній кількості стипендіати губернських земств на повному їх пансіоні, але більшість були «приходящими» і вимушені були жити за свій кошт на квартирах. Школа мала дуже незначні матеріальні можливості, тому майже не купувалися підручники та інші посібники, не покращувався побут учнів та викладачів. Ті студенти, що були стипендіатами, після закінчення повного курсу навчання направлялися до своїх уїздів. 

У 1916 році вперше катеринославська земська фельдшерська школа випустила крім фельдшерів та 11 акушерок. Всього за період з 1870-1916 школа випустила 615 фельдшерів і 11 акушерок. 

   2. Післяреволюційний період. 

Після жовтневих революційних подій 1917 року в Україні почала запроваджуватися медична система Семашка (Семашко М.А.- очолив Наркомздрав СРСР). В цей час фельдшерська школа з території губернської лікарні переміщується у приміщення середньої школи №68 на вул. Базарній, де набували освіту 249 учні (журнал «Советское строительство» за 1921р.). З 1929 року учні навчалися у дві зміни: «акушерська школа» та «школа лікарської допомоги» (два окремих, незалежних навчальних заклади, які згодом об’єдналися). Історична довідка: у 1922 році на Першій Всеросійській конференції з питань освіти було прийнято рішення про організацію навчальних середніх закладів нового типу, фельдшерська школа стала називатися «школою лікувальної допомоги». У 1930 році вона була перейменована в «Акушерсько-фельдшерський технікум». Термін навчання був скорочений до 2-х років, а навчальний заклад став називатися «Медичний технікум єдиного диспансера». З 1931 року до 1936 рік був встановлений статус медичного технікуму. 

У 1937 році був введений новий навчальний план, який передбачав фельдшерську, акушерську, медсестринську і, вперше, санітарно-фельдшерську спеціальності. Встановлена єдина форма навчальної роботи: теоретичні заняття, практичні заняття, виробнича практика, яка була введена в 3-му та 4-му семестрах і займала 60% навчального часу. База практичного навчання розширилася за рахунок нових лікарських відділень у різних лікарнях міста. З 1933-1935 рр. директором закладу був Г.Н. Рось, а з 1935 до 1970 року займав посаду директора легендарна особистість – Шкроб Роман Дмитрович, який ще був старшим викладачем основ філософських знань. У цей час вперше з’явилася така нова форма роботи викладачів, як їх об’єднання в методичні комісії (загальномедичних дисциплін, загальноосвітніх дисциплін та клінічних дисциплін). 

У 1936 році для студентів був побудований триповерховий гуртожиток на вулиці Університетській 2, який у 1948 р. перетворений в навчальний корпус. 

   3. Післявоєнний період, 50 - 80рр. XX ст. 

Після визволення міста від німецько-фашистських загарбників почалась загальна відбудова, в тому числі, відродження діяльності фельдшерсько-акушерської школи, яка тимчасово розташувалася в приміщенні колишньої церкви на вул. Д. Бідного 14, де знаходилася до 1946 р. (потім там була розміщена 10-та лікарня). У наші дні це місце було знов повернено церкві, яка повністю відроджена і відбудована. 

У 1956 році в навчальному заклад працювало 60 штатних викладачів, навчалося 1200 студентів, виховувалися висококваліфіковані фахівці. Історична довідка: з 1940 року і до 1954 року наш медичний навчальний заклад мав назву «Фельдшерсько-акушерська школа», а з 1954 року отримав назву «Дніпропетровське базове медичне училище», яка існувала до середини 2000-х років. 

У різні часи, серед випускників медичного закладу були: народний комісар охорони здоров’я Овсієнко І.І. УРСР, зам. держсанінспектора Міністерства охорони здоров’я СРСР професор Чохлатий Ф. К., зам. директора інституту мікробіології Академії наук СРСР професор Визирь П.Е., колишній ректор медичної академії Крижанівська І. І. тощо. 

У 1962-1963 роках був побудований чотирьохповерховий навчальний корпус на вул. Дніпропетровській, 23 (просп. Б. Хмельницького), куди остаточно переїхало медичне училище, де і зараз знаходиться наш медичний коледж. Наприкінці 1990-х - на початку 2000-х тисячних років були добудовані: спортивна зала і гуртожиток. 

   4. Медичний коледж сьогодні. 

Сьогодні Комунальний вищий навчальний заклад «Дніпровський базовий медичний коледж» Дніпропетровської обласної Ради» є вищим навчальним закладом І рівня акредитації, який здійснює підготовку молодших спеціалістів за денною формою навчання, як на базі повної середньої освіти так і на базі базової середньої освіти. 

Навчальний заклад готує фахівців зі спеціальностей: медсестринської, акушерської, фельдшерської справ, які після закінчення коледжу будуть брати участь у вирішенні завдань реформування системи сучасної охорони здоров’я. 

На чолі плідної діяльності педагогічного колективу стоїть його керманич, директор коледжу, кандидат медичних наук Шарун І.Е. Разом з адміністрацією педагогічний колектив працює над реалізацією завдань реформування системи освіти та охорони здоров’я. Мета педагогічної діяльності - якісна професійна підготовка майбутніх медичних кадрів, формування не тільки професійних, але і високоморальних якостей наших студентів. 

Для втілення поставлених завдань є все необхідне: надійна клінічна база для підготовки студентів та гідне оснащення навчального корпусу, кабінетів (51 кабінет), що створює умови для творчої діяльності студентів та викладачів, а також якісного проведення навчально-виховного процесу. Всім бажаючим студентам надається гуртожиток, де є належні умови для навчання та відпочинку. 

Педагогічний колектив та студенти коледжу підтримують зв'язок з лікувально-профілактичними закладами, а також з Дніпровською державною медичною академією. Викладачі постійно працюють над своїм професійним вдосконаленням, разом зі студентами організують конференції, відкриті заходи, засідання гуртків, круглі столи і творчі вечори, виставки тощо. 

Медичний коледж – це сучасний навчальний заклад, який постійно працює над втіленням нових технологій та методичних новацій в навчально-виховний процес, так і зберігає, продовжує, примножує кращі традиції свого історичного минулого. 

   Література. 

1. Абельмас Н.В. Великие афоризмы. Крылатые выражения. Донецк: «ПКФ «БАО», 

2013. 311 с. 

2. Шатров М. Город на трех холмах. Дн-ск: «Промінь», 1969. 412 с.

 

 

 

   

ВИДАТНІ ВИПУСКНИКИ НАШОЇ «ALMA MATER»

 Олена Шевченко 

(м. Дніпро, «Комунальний вищий навчальний заклад 

«Дніпровський базовий медичний коледж» Дніпропетровської обласної ради») 

ВИДАТНІ ВИПУСКНИКИ НАШОЇ «ALMA MATER» 

Анотація:В статті висвітлюються сторінки історії виникнення Дніпровського базового медичного коледжу. Талановитий педагогічний колектив навчального закладу випустив цілу плеяду видатних вихованців.

Ключові слова: фельдшерська школа, медичне училище, медичний коледж.

Actanonverba 

«Не словом, а ділом.»

Святкувати 150-річний ювілей – особлива подія для співробітників і випускників навчального закладу. За роки свого існування Дніпровський базовий медичний коледж випустив велику кількість фахівців в галузі медицини.

Наша «AlmaMater» заснована в 1870 році земством Катеринославської губернії. В XIX столітті існувала складна ситуація з медичним обслуговуванням населення. В деяких повітах епідемії забирали життя значної частини мешканців. Олександр Миколайович Поль як земський гласний в 1868 році на зборах земства доповідав про високу смертність дітей Верхньодніпровського повіту від «детской болезни» [1, с.58]. В межах земства з’явилися проєкти створення навчального медичного закладу, після обговорень 2 жовтня 1870 року в Катеринославі заснована фельдшерська школа. Навчальний заклад почав свою роботу при Катеринославській земській лікарні [1, с.329]. Першим директором школи став відомий в місті лікар – подвижник Павло Никифорович Бойченко. У Катеринославі всі – від вищого представника влади до останнього бідняка, до найжалюгіднішого злидаря- знали лікаря Бойченка. Школа відразу завойовує авторитет і з 1873 року збільшується кількість вихованців. Примітним є той факт, що навчатись у школі мали право представники різних станів суспільства. Вихованці школи вивчали: російську та латинську мови, короткий курс Закону Божого, арифметику, ботаніку, анатомію, фізіологію, хірургію, догляд за хворим, рецептуру. Особлива увага в навчанні приділялась практичним заняттям. Спочатку навчалися лише юнаки, що досягли 12-16 років. Перші набори фельдшерської школи позбавлялись від рекрутської повинності. Дівчата вступають до школи лише у 1912-1913 навчальному році на факультет фельдшер-акушерка [2, с. 2 ]. На останньому році навчання складався випускний іспит під контролем губернського інспектора і провідних лікарів земської лікарні, одним з таких був фельдшер Бобятинський.

Першим випускникам одразу довелось вступити в боротьбу з епідемією холери, що поширилась в тодішній Катеринославській губернії. Боротьба мала результат, ситуація з хворобою стабілізувалася.Земство виплатило винагороду колишнім вихованцям фельдшерської школи у розмірі 75 карбованців. Закладені традиції якісно навчати та виховувати фахівців підтримуються і примножуються протягом всієї історії викладачами нашого навчального закладу.

Витримав навчальний заклад і буремні роки Першої світової війни та Української революції. Після встановлення радянської влади в Україні, навчальний заклад реорганізовано, підвищено рівень підготовки майбутніх медичних працівників, які вірно служать медицині та потребам населення. Тяжкі випробування спіткали Україну в роки Другої світової війни, медики разом з військовими обороняли нашу землю. В музеї коледжу зберігся лист випускниці 1924 року, на жаль в листі не вказано прізвище. Авторка звертається до свого керівника групи і описує свій трудовий шлях. По закінченню медичного училища працювала фельдшером і одночасно навчалась в Медичному інституті. Під час Другої світової війни була призначена старшим лікарем єдиного жіночого авіаційного полку під командуванням Марини Михайлівни Расковой. За високий професіоналізм медика Верховне командування нагородило орденами та медалями: «Вітчизняної війни ІІ ступеня», «За бойові заслуги», подякою від Говонокомандуючого за участь у визволенні Прусії та міста Кенісберга. Після війни за плідну роботу відзнака від Міністерства охорони здоров’я – «Відміннику охорони здоров’я». Українська РСР нагороджує званням «Заслужений лікар Української РСР».

Вірними своєму обов’язку - рятувати людей в тяжкі дні війни – були викладачі і студенти, які пішли на фронт. Добровольцем була і викладачка фельдшерсько-акушерської школи Ровінська С. І., яка працювала в хірургії воєнного госпіталю з 1943 року до кінця Другої світової війни. Випускники брали приклад зі старших колег. Серед них партизанка Людмила Шелест, загинула в 1943 році. За внесок у перемогу над нацизмом Орденом Червоної Зірки нагороджені випускники Лисенко К. С., Володіна Г. З., Кравцова Г. П. та інші [3,c. 91]. Після завершення війни школа була відбудована і продовжила свою роботу. В 1946-1947 навчальному році відбувся перший випуск 300 медпрацівників, які працювали в лікарнях нашої області та республіки.

Випускники коледжу повертаються до своєї «Alma Mater» і працюють викладачами, навіть цілі родини підтримували традиції навчального закладу виховувати фахівців високої кваліфікації.

Війна спіткала Україну і в роки незалежності. Знову медики та волонтери разом з українськими воїнами захищають наш спокій. Серед військових медпрацівників є випускники Дніпровського базового медичного коледжу. Кирич О. В. операційна медична сестра, нагороджена орденом «За оборону України».

Список використаних джерел та літератури: 

1. Постановления Чрезвычайного Екатеринославского губернского земского собрания. Февральськой сессии 1868 года. – Екатеринослав. Напечатано в типографии Я. М. Чаусского, 1868.

2. Труды XI-го губернского съезда земских врачей и представителей земских учреждений Екатеринославской губернии. Том –ІІ. –Екатеринослав. Типография губернского земства, 1914.

3. История Днепропетровского базового медицинского училища. 1870-1970./ Выполнена Т. П. Стефановской, Л. И. Доякивнич. – Днепропетровск, 1970. 350с.

 

ШЛЯХИ СТИМУЛЯЦІЇ ПІЗНАВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ СТУДЕНТІВ ПРИ ВИВЧЕННІ АНАТОМІЇ ЛЮДИНИ ТА ФІЗІОЛОГІЇ

 Ігор Шарун, Наталія Лещенко, Тетяна Колесниченко 

(Дніпро, Комунальний вищий навчальний заклад «Дніпровський базовий медичний коледж» Дніпропетровської обласної ради») 

ШЛЯХИ СТИМУЛЯЦІЇ ПІЗНАВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ СТУДЕНТІВ ПРИ ВИВЧЕННІ АНАТОМІЇ ЛЮДИНИ ТА ФІЗІОЛОГІЇ 

Анотація. У даній статті викладені інноваційні форми та методи роботи педагогічного колективу Дніпровського базового медичного коледжу щодо шляхів стимуляції пізнавальної діяльності студентів при вивченні анатомії людини та фізіології.

Ключові слова. Інноваційні форми, педагогічний колектив, медичний коледж, пізнавальна діяльність, студенти, навчання.

Методично обгрунтований шлях оптимізації та наукової організації навчального процесу з прикладним вивченням анатомії людини та фізіології для студентів медичного коледжу має передбачати раціональне використання і поєднання традиційних методів навчання із різними формами інтеграції [1, с.166]. Впровадження нових підходів до організаційно-методичного забезпечення навчального процесу, кінцевою метою якого є сформулювати свідому мотивацію щодо вивчення не тільки програмного матеріалу, але й додаткового, ефективно прищеплює інтерес до анатомії людини та фізіології, морфологічних наук в цілому [2, с.5]. Пропонуємо елементи таких підходів навчання на прикладі аудиторних прийомів на теоретичних, практичних заняттях, а також під час організації самопідготовки студентів та пошуково-дослідницьких робіт. 

Теми «Анатомія органу зору» та «Фізіологія зорового аналізатору» були вибрані для демонстрації сучасних синтетичних методик навчання. За офіційними даними, в Україні щорічно реєструється в середньому 4,5 тисячі інвалідів по зору, з них половина – незрячі. Люди, які втратили зір, порівнюють себе з неживими, вони частіше травмуються, потрапляють в ДТП, в три рази частіше страждають на депресії. Для актуалізації теми при підготовці до теоретичного заняття з анатомії людини найбільш обдаровані студенти під керівництвом викладача розшукують сучасні інформації та статистичні дані у Інтернеті. Виявлено, що у трійці поширених патологій – короткозорість. У зв'язку зі стрімким впровадженням в життя сучасних навчальних технологій, поширеність міопії у молоді в останні роки значно зросла. Фахівці з Королівського коледжу в Лондоні дійшли висновку, що короткозорість стає все більш поширеною недугою. Окулярів потребують 30-40% європейців і американців. В Китаї від міопії страждають понад 90% молодих людей [3, с.1]. 

Студенти підготували статистичні данні, які дозволяють обгрунтовано ставитися до масштабу проблеми в Україні. На питання, як українці ставляться до свого зору, відповідь одна: погано. Погіршення зору – на шостому місці за поширеністю серед усіх захворювань в Україні. Щорічно українців з проблемами зору стає більше майже на 4%. Негативна динаміка поширення захворювань очей триває більше 10 років. Загалом офтальмологи спостерігають понад 3 млн. пацієнтів з проблемами зору [4, с.32]. Корисними для студентів є факти, які доводять фахівці. Медики відзначають, що люди недооцінюють важливість навколишнього середовища і час, проведений на відкритому повітрі. Вчені нагадують про благотворний вплив природного освітлення на зір людини. Студенти знають, що давно живуть у світі інформаційних технологій. Чи всі усвідомлюють користь і небезпеку пристроїв? Головними чинниками, що негативно впливають на здоров'я і зір вважають гаджети. Важкі наслідки для органу зору можуть бути, якщо людина багато часу без перерви працює або розважається за допомогою комп'ютера чи мобільного телефону. У деяких країнах, коли дітям до чотирьох років дають в руки гаджети, то батьків штрафують на великі суми – до 4 тис. доларів [5, с.12]. 

Тут важливо перейти до мотивації вивчення будови органу зору та отримати перші знання про його хвороби. Міопія – це офтальмологічне захворювання, через яке у людини знижується зір вдалину. Важливо знати, як проявляється міопія і які методи її лікування. На практичному занятті з анатомії людини студенти вирішили присвятити проблемі зорового аналізатора особливу увагу. За допомогою муляжів-трансформерів очного яблука студенти дослідили окремі структури ока. Приготували інформації та презентації щодо особливостей будови, причин виникнення, профілактики та лікування міопії. Обговорили причини та наслідки виникнення деяких хвороб органу зору. Звернули увагу, що за статистикою, з тих, у кого виявлена міопія, 20% курять. Це являється одним з факторів ризику щодо погіршення гостороти зору. 

Студенти отримали завдання продовжити вивчати тему у позааудиторний час, на практичному занятті з фізіології зорового аналізатора. Студенти-дослідники виявили бажання брати участь у пошуковій роботі. Мета та завдання наступних етапів такої роботи: провести анкетування та опитування студентів щодо проблеми; навчитися досліджувати гостроту зору у студентів різних вікових категорій; проаналізувати результати досліджень та зробити висновки, надати рекомендації студентам щодо профілактики, лікування та збереження зорової функції. Учасники гуртка анатомії людини та фізіології вибірково провели анкетування та відео- опитування серед студентів коледжу різних груп та курсів з проблем короткозорості та з'ясували, що в середньому кожен другий студент має проблеми зору. З них у 2/3 хтось з близьких мають хвороби очей. 80% студентів мають відчуття дискомфорту на заняттях, якщо лектор демонструє таблиці або презентації на значній відстані. Не задоволені освітленням в аудиторіях 30% студентів. 

На практичних заняттях з фізіології було проведено дослідження гостроту зору за допомогою таблиці Сивцева, студенти самостійно виявили проблеми, які найчастіше висловлювали молоді люди з порушенням гостроти зору: гірше визначають предмети, що знаходяться далеко; нечітко бачать написи на дошці. Частіше зафіксовані під час опитування такі скарги: підходять ближче до предмету, який розглядають; примружують очі, щоб прочитати написи на відстані; скаржаться на втому очей. Виявлено, що ступінь міопії поступово зростає у студентів від першокурсників до випускників. Кожен третій студент-старшокурсник відмічає погіршення гостроти зору за роки навчання у коледжі. Найбільш активна частина студентів виявили бажання брати участь у пошуковій та дослідницькій роботі гуртка анатомії людини та фізіології. Гуртківці дослідили умови природнього та штучного освітлення в аудиторіях та зробили висновки, що найкращі умови у навчальних кімнатах, де були встановлені сучасні енергозберігаючі світильники. 

Найбільш зацікавлені гуртківці відвідали Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги №2. Разом з викладачами студенти ознайомилися з плануванням кабінету офтальмології, обладнанням та були присутні на плановому прийомі пацієнтів лікарем-офтальмологом. Ставили запитання медичним працівникам щодо причин виникнення, профілактики, сучасних методик лікування пацієнтів з міопією. Студентам дозволили дослідити гостроту зору в кабінеті офтальмолога. Результати відрізнялися від досліджень, проведенних в лабораторії анатомії та фізіології людини, з похибкою 10%. Корисним виявилося знайомство зі спеціальною сучасною апаратурою для дослідження стану зорового аналізатора. Зробили висновок про необхідність кропіткого навчання медичним наукам, щоб у майбутньому стати фаховим спеціалістом. Студенти самостійно звернули увагу на такі фактори, що погіршують гостроту зору, зокрема вік (найчастіше короткозорість виявляється у віці 7-12 років), спадковість (якщо в роду хтось страждав на міопію, то необхідне регулярне спостереження офтальмолога), правильне освітлення (недостатнє або занадто яскраве), нездоровий спосіб життя (особливо куріння; зниження фізичної активності, недостатнє перебування на свіжому повітрі), режим зорових навантажень (багатогодинне перебування у віртуальному світі завдяки гаджетам). 

Студенти-гуртківці сформулювали поради для однолітків та зробили пам'ятки, у яких вказали, що корисно дивитися вдалину, частіше відволікатися від гаджетів. Зробили корисні рекомендації для всіх, хто працює за комп'ютером щодо оптимізації робочого простору, правильного освітлення, збільшення розміру шрифту на моніторі, пам'ятати правило 20-20-20: перерва кожні 20 хвилин, на 20 секунд, дивитися на відстань 20 метрів. Пропаганда здорового способу життя являється важливою складовою роботи медичного працівника. Студенти навчилися пояснювати методики, що допоможуть зберегти зір; чим небезпечна звичка палити, адже куріння сприяє підвищенню внутрішньоочного тиску, яке призводить до хвороб очей; у чому полягає правильне харчування, чим корисні продукти, що мають жовтий колір; навіщо застосовувати захисні окуляри, плаваючи в басейні, при роботі на вулиці; скільки проводити часу на свіжому повітрі та давати відпочити своїм очам. За сучасних умов викладання анатомії людини та фізіології у медичному коледжі вимагає постійного удосконалення знань відповідно до рівня розвитку медицини та вміння поєднувати класичні форми викладання з новими підходами до навчання. 

ДЖЕРЕЛА ТА ЛІТЕРАТУРА 

1. Князевич-Чорна Т.В. Основні методичні підходи до викладання анатомії студентам факультету підготовки іноземних громадян у медичних вузах// Науковий вісник Ужгородського університету, серія «Медицина» випуск 2 (52), 2015 р. Світ медицини та біології С. 166-168/

2. Лазоришенець В.В., [та ін.] Стан підготовки та підвищення кваліфікації медичних працівників і завдання вищої медичної школи щодо інтеграції до освітнього простору // Медична освіта. - 2009. - No 2. С. 5—10.

3. Короткозорість – Вікіпедія. https://uk.wikipedia.org/wiki/

4. Що потрібно знати про короткозорість. Статті Лінзмастер. https://linzmaster.ua

5. Короткозорість: як допомогти дитині зберегти зір в епоху гаджетів і

комп ̓ ютерів. https://styler.rbc.ua

                                                                      

Креативні ідеї профорієнтаційної роботи і затвердження плану профорієнтаційної роботи.

Петро Мазур, Лариса Стаднюк

м Кременець, Кременецький медичний фаховий коледж імені Арсена Річинського.

Креативні ідеї профорієнтаційної роботи і затвердження плану профорієнтаційної роботи.

Анотація. Профорієнтаційна робота є невід’ємною частиною праці усіх освітян навчального закладу, яка допомагає учнівській молоді правильно обрати майбутню професію. З цією метою колектив коледжу використовує ряд креативних методик та ідей: мережу інтернет засобів роботи із школярами, батьками, майстер класи, тренінги, які дозволяють пропагувати медичні професії, працю медика і поряд з тим навчальний заклад –Кременецький медичний фаховий коледж імені Арсена Річинського. 

Ключові слова : креативні ідеї, профорієнтаційна робота, тренінги, майстер класи. 

Основна частина. Вибір школярами майбутньої професії – питання досить складне й серйозне, тому сьогодні кожен педагог усвідомлює, що для кожної молодої людини професійне самовизначення - „друге народження “, яке багато в чому визначає її подальшу долю. 

Головне завдання навчальних закладів і суспільства полягає в організації допомоги кожному учневі в отриманні знань про професії, що його цікавлять, та у виборі ним спеціальності з урахуванням суспільних і особистих потреб та психофізіологічних якостей. 

Профорієнтація як комплексний захід у навчально – виховній діяльності коледжу передбачає роботу педагогічного колективу, спрямовану на надання дітям відповідної інформації та формування в них інтересу до медичних спеціальностей, розкриття громадського значення та показу можливостей професійного зростання. 

Профорієнтаційна робота проводиться як організований планомірний психолого – педагогічний процес, що здійснюється протягом усіх років навчання і забезпечує цілеспрямований розвиток професійних інтересів з урахуванням потреб суспільства. 

З метою забезпечення формування контингенту студентів із числа найбільш підготовленої і здібної молоді професійну орієнтацію проводимо на основі Концепції профорієнтаційної роботи, в якій висвітлена її мета, завдання й напрямки роботи колективу. 

Етапи профорієнтаційної роботи: 

І. Профорієнтаційна робота із школярами; 

ІІ. Навчання перщокурсників; 

ІІІ. Навчання старшокурсників. 

При роботі із учнями шкіл використовуємо такі методи: 

- професійна просвіта, 

- професійна реклама та пропаганда, 

- дослідження професійних інтересів учнів, їхніх нахилів, здібностей, особливостей розвитку. 

Для проведення цієї роботи широко використовуємо глобальні інформаційні мережі, які уже доступні в усіх населених пунктах. Найпопулярніші ресурси для молоді, майбутніх абітурієнтів - це, звичайно, соціальні мережі Фейсбук, Твіттер, Інстаграм…

Крокуючи в ногу з часом, коледж створив власну сторінку у Фейсбуці (https://www.facebook.com/groups/1048818751964988/) (Модератор Голуб Галина), де висвітлюються основні новини навчального закладу, інформація про події, що відбулися та анонси подій, розміщуються фото-промоційних матеріали. 

Важливу роль в професійному самовизначенні учнів відіграють їхні батьки, тому особливе значення в цьому напрямі надається співпраці з сім’ями учнів. З ними також проводиться просвітницька й консультативна робота як при прямому спілкуванні, так і в інтернет мережі. 

З метою виховання у підростаючого покоління шанобливого ставлення до медичної праці та орієнтації школярів на медичні професії, в рамках співпраці із фондом зайнятості, в коледжі проводяться екскурсії для учнів шкіл в музей Арсена Річинського, в музей історії коледжу, по навчальних класах і кабінетах. 

Але профорієнтаційна робота не обмежується роботою лише із учнями шкіл, вона продовжується під час навчання в коледжі та проходить паралельно із адаптацією студентів – першокурсників, які професійно недостатньо зорієнтовані, а тому мають слабо визначену мотивацію пізнавальної праці. 

Для становлення студента, як спеціаліста в майбутньому, з першого дня навчання в коледжі викладачі формують в особистості студента професійні якості. У цьому аспекті поруч з оволодінням певною сумою знань з професії та практичними навиками починається формування професійної свідомості як співвідношення складових вмінь та навиків з різними елементами професійної діяльності. 

Професійна самосвідомість є умовою успішної адаптації студента до навчання, тому що вона підвищує свідому мотивацію навчання і впливає на соціальну активність. 

Професійна самосвідомість встановлюється на основі: 

- розуміння своїх якостей, 

- критичній оцінці власних особливостей характеру, 

- цілеспрямованій корекції їх відповідно до особливостей професійної діяльності ( це наша робота – виховні цілі викладача та вихователя). 

Всі викладачі з перших адаптаційних занять під час викладання будь – якої дисципліни підказують студентам місце знань та вмінь у майбутній спеціальності, що і чому потрібно знати і полегшують навчання свідомою мотивацією. 

З метою розповсюдження знань про здоров’я, пропагування здорового способу життя, профілактику захворювань, вміння надати необхідну домедичну само – і взаємодопомогу, студенти – старшокурсники, котрі є волонтерами, проводять для учнів шкіл, пластунів, для усіх бажаючих під час масових заходів у місті і районі заняття по санології, майстер - класи, тренінги. Працівники та студенти коледжу приймають участь в ярмарках професій, днях відкритих дверей. Одночасно це є рекламою Кременецького медичного фахового коледжу імені Арсена Річинського. 

Враховуючи, теперішній стан в суспільстві (карантинні умови роботи), пропоную надати більшу увагу роботі в мережі інтернет засобів через ПК, ноутбук, планшет чи смартфон, за допомогою яких можна налагодити роботу із шкільними інтернет системами, батьківськими комітетами та групами батьків школярів. Буде корисно робити інформаційну розсилку цільовій аудиторії БАТЬКІВ старшокласників, оскільки рішення про вибір професії та вступ до того чи іншого навчального закладу діти приймають разом з батьками. 

Висновок. Система заходів з формування професійної спрямованості серед учнівської молоді, що проводиться викладацьким та студентським колективом коледжу, сприяють успішній профорієнтації. Але цьогорічний вступ не був досить успішним, так як є неповне виконання держзамовлення. 

Для поповненням студентської сім’ї в наступному році, враховуючи, теперішній стан в суспільстві (карантинні умови роботи), пропоную приділити більше уваги креативним технологіям профорієнтаційної роботи: мережі інтернет засобів через ПК, ноутбук, планшет чи смартфон, за допомогою яких можна налагодити роботу із шкільними інтернет системами, батьківськими комітетами та групами батьків школярів. Буде корисно робити інформаційну розсилку цільовій аудиторії БАТЬКІВ старшокласників та школярам, оскільки рішення про вибір професії та вступ до того чи іншого навчального закладу діти приймають разом з батьками. 

           Список використаних джерел та літератури: 

1. Професійна орієнтація учнів у навчально – виховній діяльності сільських закладів освіти. О. Зотова. Рідна школа-2011.-№12.-с.54. 

2. 1. Професійна орієнтація та адаптація. Е. Гаврилюк. Освіта.-№2- 2002.-с.40. 

Авторська довідка.
Мазур Петро Євстахійович, директор Кременецький медичний фаховий коледж імені Арсена Річинського, кандидат медичних наук.
тел. 0679682385.

Стаднюк Лариса Леонтіївна , зав. практичним навчанням
тел.0677135965
E-mail: lorochkast@gmail.com

АНАЛІЗ ФАКТОРІВ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ АДАПТАЦІЇ СТУДЕНТІВ ПЕРШОГО РОКУ НАВЧАННЯ

Ігор Шарун, Алла Галич, Ольга Котляр 

(Дніпро, Комунальний вищий навчальний заклад «Дніпровський базовий медичний 

коледж» Дніпропетровської обласної ради») 

АНАЛІЗ ФАКТОРІВ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ АДАПТАЦІЇ 

СТУДЕНТІВ ПЕРШОГО РОКУ НАВЧАННЯ 

Анотація: Найважливіша передумова для успішної навчальної діяльності першокурсників є їх своєчасна адаптація до нових умов навчання в закладах фахової передвищої освіти .

Ключові слова: аналіз адаптації, фактори адаптації.

Кожен студент при вступі до навчального закладу стикається з низкою проблем. Численні дослідження процесу адаптації першокурсників в умовах навчання у закладах передвищої освіти дозволяють виділити наступні головні труднощі: переживання, пов'язані з перехідним періодом від шкільного до дорослого життя; невизначеність мотивації вибору професії; недостатня психологічна готовність до самостійного життя, відмова брати на себе відповідальність за власні дії і вчинки; невміння здійснювати психологічну саморегуляцію поведінки і діяльності, а також недостатня психологічна готовність до нових умов навчання та рівень сформованої здатності до психологічної саморегуляційної діяльності, що призводить до соціально-психологічної дезадаптації особистості, спричиняє втрату сформованих раніше позитивних настанов і відносин [3, с. 352]. Наслідками такої дезадаптації є зниження активності у навчанні, різноманітні розлади поведінки тощо.

Важливим завданням закладів передвищої освіти є створення умов для всебічного розвитку молодої людини для реалізації її потенціальних можливостей в обраній майбутній професії, і, щоб зробити цей природній процес більш інтенсивним, безболісним і продуктивним, потрібне розуміння не тільки причин дезадаптації, а й напрямків виправлення та подолання цих процесів, адже адаптація – це не є однозначне поняття.

Адаптація – це результат взаємодії індивіда з навколишнім середовищем, який призводить до його оптимального пристосування до життя й діяльності. Інакше кажучи, це перетворення самого себе до нових вимог діяльності, входження в нові соціальні умови і нове оточення, а також, у нову систему взаємин [2, с. 93-100].

Процес адаптації студентів у коледжі включає ряд аспектів:

- психолого-педагогічний (пристосування студентів до нової дидактичної системи навчання);

- соціально-психологічний (пристосування до змін кола спілкування, до засвоєння соціальних норм, потреб у самоствердженні в колективі, прийнятті нормативних вимог коледжу, до культурних традицій навчального закладу та адаптації до умов проживання в гуртожитку);

- професійний (формування любові до обраної спеціальності);

- психофізичний (пристосування функцій і реакцій організму до психологічної саморегуляції поведінки й діяльності, що передбачає в умовах фізичних та нервових навантаженнях стан психологічного задоволення і комфорту, режиму сну та якості харчування);

- мотиваційний (формування позитивних навчальних мотивів і особистісних якостей) [1, с. 230].

Процес адаптації тривалий і не завжди успішний. Перші тижні навчання студенти- першокурсники відчувають задоволення від досягнення важливої для них мети – вступу до навчального закладу. Вони переконані, що зможуть добре навчатись і згодом отримати очікувану професію. Однак, через кілька місяців після вступу, значна кількість студентів починає відчувати певний дискомфорт, причиною якого є труднощі, що виникають під час навчання. Триває цей період протягом усього першого року навчання і для більшості студентів-першокурсників завершується успішною соціалізацією.

Основним завданням педагогічного колективу є допомога в орієнтації та налаштуванні студентського життя першокурсника в нових умовах навчання, встановлення й підтримка соціального статусу студента новому колективі, попередження й зняття психологічного і фізичного дискомфорту, пов’язаного з новим освітнім середовищем.

Особливу роль в процесі адаптації студентів першого року навчання відіграє завідуючий відділенням та керівник групи, які повинні вивчити особисті справи кожного студента з метою отримання необхідної інформації про склад сім`ї, характер студента, успішність в школі, стан здоров`я, творчі здібності. Після зарахування студентів і формування груп, керівники проводять збори, на яких знайомлять з правилами внутрішнього розпорядку та проживання в гуртожитку. При цьому враховуються умови продиктовані адаптивним карантином, традиціями коледжу, основними напрямками освітньої діяльності коледжу, детальні рекомендації щодо розкладу занять і дзвінків, правил поведінки, прав і обов’язків студентів. У рамках адаптаційного періоду проводяться відповідні анкетування та тестування, що допомагають з`ясувати індивідуальні особливості студентів, їх нахили та уподобання. Моніторингове анкетування з метою дослідження адаптації студентів І-го курсу проводилось у 2-х групах медсестринського відділення після рубіжної атестації, охоплено було 56 першокурсників. За результатами проведеного дослідження основним мотивом вступу до коледжу була мрія отримати професію медика – 40,6%, мрія батьків – 3,4%, бажання навчатись саме у коледжі – 28,8%, зручність розташування закладу – 5,3%, профорієнтаційна робота – 4,6%, отримати диплом для роботи в сфері косметичних послуг – 8,5%, можливість навчатись на бюджетній формі навчання – 8,8%. Найбільш привабливим у коледжі було отримання фахових знань - 47%, перспектива знайти нових друзів – 22.8%, творчий підхід до викладання навчальних дисциплін – 10%, можливість участі в діяльності студентського самоврядування – 7,3%, можливість розвитку загального світогляду – 12.9%. Найважчим на даному етапі навчання були рубіжна атестація, результати якої були успішними – 43%, пристосування до нових вимог викладачів – 23,4%, великий обсяг самостійної роботи – 17,3%, адаптування до нового колективу – 5,8%, незадоволеність розкладом занять та організацією навчання – 1%, власний варіант відповіді - 9% (закінчення навчання в зимовий період в другу зміну). На питання – щодо труднощів у спілкуванні з викладачами 30,2% підтвердили, що такі мали місце, але позитивне враження від викладачів 70,8%.

Таким чином, ми отримали можливість проаналізувати фактори адаптації, мотивацію вступу до коледжу, стосунки зі студентами групи, загальний психоемоційний стан, рівень тривожності, визначити лідера, який стане старостою групи, розподілити обов’язки за ініціативнішими студентами, а також визначити напрямки згуртування колективу, скорегувати систему навчально-виховних та позанавчальних заходів, направлених на успішне входження студентів нового набору в колектив коледжу.

Якісна і швидка адаптація студентів-першокурсників є необхідною умовою для подальшого й успішного їх навчання, а комплексний соціально-педагогічний супровід є важливою передумовою успішної навчальної діяльності студентів, від якої залежить подальше особистісне та професійне зростання молодшого спеціаліста.

Джерела та література 

1. Бойко І.І. Психологічна адаптація підлітків до нових умов навчання /І.І. Бойко// Психологія: Зб. наук. праць. –К. :НПУ. -1999. Вип.2.-230 с.

2. Грушевський В.О. Проблеми загальної та педагогічної психології [зб. наук. праць Інституту психології імені Г.С. Костюка АПН України /наук ред. Максименко С.Д.] Т. VІІІ. Вип.1. К., 2006. С. 93-100.

3. Подоляк Л.Г. Психологія вищої школи. К., 2008. -352с.

Відомості про авторів 

Шарун Ігор Едуардович - кандидат медичних наук, директор Дніпровського базового медичного коледжу; тел. (098) 092-99-43; okzdmumetodkab@meta.ua; сертифікат: ТАК; про проведення конференції дізнався від голови циклової комісії.

Галич Алла Михайлівна – голова циклової комісії, викладач педіатрії, викладач вищої кваліфікаційної категорії, викладач-методист Дніпровського базового медичного коледжу, тел. (099) 412-40-22; Galich59a@gmail.com.; сертифікат: ТАК; про проведення конференції дізналася від методиста коледжу.

Котляр Ольга Андріївна - викладач педіатрії, викладач вищої кваліфікаційної категорії, викладач-методист Дніпровського базового медичного коледжу, тел. (067) 633-86-73; o.kottyar55@i.ua; сертифікат: ТАК; про проведення конференції дізналася від голови циклової комісії.

БІНАРНЕ ЗАНЯТТЯ ЯК ФОРМА СТУДЕНТООРІЄНТОВАНОГО НАВЧАННЯ СТУДЕНТІВ ДНІПРОВСЬКОГО БАЗОВОГО МЕДИЧНОГО КОЛЕДЖУ

 Ігор Шарун, Інна Кирилова 

(Дніпро, Комунальний вищий навчальний заклад «Дніпровський базовий медичний коледж» Дніпропетровської обласної ради») 

БІНАРНЕ ЗАНЯТТЯ ЯК ФОРМА СТУДЕНТООРІЄНТОВАНОГО НАВЧАННЯ СТУДЕНТІВ ДНІПРОВСЬКОГО БАЗОВОГО МЕДИЧНОГО КОЛЕДЖУ

Анотація. У статті зосереджено увагу на питанні впровадження студентоорієнтованого навчання з дисциплін акушерсько-гінекологічного профілю та основ медсестринства у формі бінарного інтегрованого заняття. Запропоновано структуру проведення бінарного практичного заняття з теми: «Перебіг та ведення ІІІ періоду пологів» з дисциплін «Акушерство» та «Загальний догляд за хворими та медична маніпуляційна техніка» з урахуванням міждисциплінарної інтеграції.

Ключові слова. Студентоорієнтоване навчання, бінарне заняття, міждисциплінарна інтеграція.

На сучасному етапі реформування медичної освіти в Україні важливим є вдосконалення її змісту з урахуванням зростання обсягу необхідної інформації.

Сьогодні розвиток медичної освіти як системи повинен реалізовуватися через інтегровані знання, що є необхідними для формування цілісного клінічного мислення. Ці знання можуть бути отримані на основі інтеграції фундаментальних та спеціальних дисциплін.

Одним із перспективних напрямків удосконалення медичної освіти у медичних коледжах є студентоорієнтоване навчання, яке є прикладом інтегрованого та індивідуального підходу до навчального процесу [ 2 ].

Наразі головною проблемою, над якою працює педагогічний колектив Дніпровського базового медичного коледжу, є: «Забезпечення якісної фахової передвищої освіти шляхом впровадження інноваційних технологий, студентоорієнтованого навчання та підвищення ефективності формування професійної компетентності випускників медичних коледжів».

Студентоорієнтоване навчання передбачає:

- заохочення здобувачів фахової передвищої освіти до ролі автономних і відповідальних суб’єктів освітнього процесу;

- створення освітнього середовища, орієнтованого на задоволення потреб та інтересів здобувачів фахової передвищої освіти, включаючи надання можливостей для формування індивідуальної освітньої траєкторії;

- побудову освітнього процесу на засадах взаємної поваги і партнерства здобувачів фахової передвищої освіти та адміністрації, педагогічних(науково-педагогічних) та інших працівників закладу фахової передвищої освіти [ 1 ].

Однією з форм студентоорієнтованого навчання можуть бути бінарні заняття. Ідея інтегрованого навчання завжди актуальна, адже сприяє формуванню цілісної системи знань і вмінь студентів, розвитку їх креативних здібностей та потенційних можливостей.

Спираючись на висновки методистів-науковців щодо напрямків підготовки студентів, можна зазначити, що поняття «міждисциплінарна інтеграція» може мати два значення: по-перше, це створення у студентів цілісного уявлення про майбутню професійну діяльність (інтеграція розглядається як ціль); а по-друге, як основи взаємопроникнення дисциплін різних предметних блоків (інтеграція-засіб). Міждисциплінарна інтеграція як мета професійної підготовки повинна дати студентам знання, що відображають зв'язок окремих частин майбутньої професійної діяльності як системи. Як засіб навчання інтеграція спрямована на формування їхньої професійної культури.

Викладачами Дніпровського базового медичного коледжу Кириловою І.Є. та Мартиновою С.Г. було проведене бінарне практичне заняття з дисциплін «Акушерство» та «Загальний догляд за хворими та медична маніпуляційна техніка», основною метою якого було забезпечення більш глибокого засвоєння знань, високого рівня узагальнення та систематизації знань з попередньої дисципліни «Загальний догляд за хворими та медична маніпуляційна техніка» та органічне поєднання цих знань і вмінь із знаннями і вміннями з дисципліни «Акушерство».

Організаційна структура заняття наповнена інтерактивними формами роботи: створенням проблемних ситуацій, роботою у малих групах, професійним тренінгом, дебрифінгом, онлайн демонстрацією виконання практичних навичок на екрані. Такий методичний підхід дозволяє створити комплексну систему навчання, яка сприяє цілісному і якісному засвоєнню студентами фундаментальних та спеціальних знань [ 4 ].

Наприклад, на підготовчому етапі використовували фронтальне опитування у вигляді «незакінченого речення», тестів на достовірність та відповідність, навчальних ситуацій. В основному етапі формувались практичні вмінння і навички шляхом практичного тренінгу під час розв’язання навчальних ситуацій. На заключному етапі проводився контроль та корекція рівня професійних вмінь і навичок шляхом самоконтролю та взаємоконтролю під час практичного й професійного тренінгів, заповнення «німої таблиці», розв’язання кроссвордів.

Слід зазначити, що ефективність бінарних занять залежить від різних факторів, а саме: правильного виділення міждисциплінарних об’єктів шляхом аналізу навчальних програм дисциплін, раціонально організованої роботи обох викладачів (взаємне консультування, складання єдиного плану заняття, визначення глибини та об’єму навчального матеріалу, вибір методів та засобів навчання), узгодженості дій викладачів та студентів під час заняття, використання засобів візуалізації навчального матеріалу. Так, у Дніпровському базовому медичному коледжі викладачі та студенти мають можливість обрати різні інформаційні ресурси, у тому числі засоби візуалізації навчального матеріалу, які активно впроваджуються в освітній процес [ 3, с.194 ].

Як показує практика, бінарні заняття сприяють активізації пізнавальної діяльності студентів, активному емоційному сприйняттю ними нових знань, розвитку творчого, самостійного мислення, більш ефективному опануванню фахових практичних навичок.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 

1. Закон України «Про фахову передвищу освіту» від 06.06 2019р. №2745-VIII / Редакція від 20.03.2020р.

2. Козловська І.М. Теоретичні та методичні основи інтеграції знань учнів професійно-технічної школи: дис. доктора пед. наук: 13.00.04 / Козловська Ірина Михайлівна. – К., 2001. – С. 460

3. Шарун І.Е., Юдіна Т.В., Орєхова О.Ю. Досвід візуалізації навчального матеріалу з профільних дисциплін у Дніпровському базовому медичному коледжі / І.Е. Шарун, Т.В. Юдіна, О.Ю. Орєхова // Матеріали Всеукраїнської науково-практичної інтернет-конференції «Вітчизняна наука на зламі епох: проблеми та перспективи розвитку»: Зб. наук. праць. – Переяслав-Хмельницький, 2019. – Вип.52. – С. 194

4. Ягоднікова В.В. Інтерактивні форми і методи навчання у вищий школі: навч.-метод. посіб \ В.В. Ягоднікова – К.: ДП «Вид. дім «Персонал», 2009. – С. 5

СИНДРОМ ЕМОЦІЙНОГО ВИГОРАННЯ У СТУДЕНТОК ДНІПРОВСЬКОГО БАЗОВОГО МЕДИЧНОГО КОЛЕДЖУ В ПРОЦЕСІ НАВЧАННЯ.

 Ігор Шарун, Ольга Дорошенко, Тетяна Третяк 

(Дніпро, Комунальний вищий навчальний заклад «Дніпровський базовий медичний коледж» Дніпропетровської обласної ради») 

СИНДРОМ ЕМОЦІЙНОГО ВИГОРАННЯ У СТУДЕНТОК ДНІПРОВСЬКОГО БАЗОВОГО МЕДИЧНОГО КОЛЕДЖУ В ПРОЦЕСІ НАВЧАННЯ. 

Анотація. У статті висвітлено результати дослідження синдрому емоційного вигорання серед студенток Дніпровського базового медичного коледжу, що проводилось в рамках наукової роботи гуртка «Милосердя».

Ключові слова: емоційне вигорання, виснаження, напруження, фаза, симптоми.

Стрімкий та динамічний розвиток цивілізації, напружений ритм життя, поглиблення економічної, політичної криз у суспільстві, природні, екологічні, техногенні, антропогенні катастрофи що, виникають все частіше, намагання ЗМІ привернути до себе увагу, публікуючи «гарячі» скандальні новини зумовлюють перевантаження людини психотравматичними чинниками, що провокують емоційну напругу, травматичний стрес із його віддаленими наслідками у вигляді посттравматичного стресового розладу.

Крім дії перелічених вище зовнішніх факторів емоційного стресу часто додаються ще й внутрішні фактори, що характерні для деяких груп професій, як от: емоційна насиченість, психофізична напруга, підвищена відповідальність за життя і здоров’я людей, конфліктні ситуації, необхідність швидкого прийняття рішень в умовах ризику, недостатня соціальна оцінка, тощо. Представникам цих професій загрожує синдром емоційного вигорання (СЕВ) – складний психофізіологічний феномен, що визначається як емоційне, розумове і фізіологічне виснаження через тривале емоційне навантаження [1, с. 90].

До кола таких спеціалістів як лікарі, педагоги, працівники соціальної сфери, що відносяться до групи професій «людина-людина» та більше за інші схильні до розвитку синдрому емоційного вигорання, можуть додаватись студенти медичних коледжів. Значна розумова праця, необхідність сприймати, запам’ятовувати та оперативно інтерпретувати нову письмову, візуальну, звукову інформацію, зростаюча роль самостійних занять, до організації яких студенти часто не готові, соціальна та фінансова незахищеність, необхідність швидкого прийняття рішень, часто психологічна неготовність до прийняття страждань хворих, що можуть спостерігатись при відвідуванні лікарень на практичних заняттях, негативно впливають на психологічний стан молодих людей, та можуть призводити до раннього розвитку синдрому емоційного вигорання та тому, що значна кількість молодих спеціалістів після закінчення коледжів залишає медицину та пов’язує своє життя з іншими професіями.

Саме ця ситуація спонукала дослідницьку групу зануритись у проблему емоційного вигорання серед студентів медичного коледжу, дослідити її, виявити фактори що є найбільш травмуючими для студентів та дати рекомендації щодо їх запобігання.

Діагностування рівня емоційного вигорання здійснювалась за методикою «Діагностики рівня емоційного вигорання» В.В. Бойка, яка дає докладну картину СЕВ як динамічного процесу, що виникає поетапно, відповідно до механізму розвитку стресу, описаного Г. Сельє [2, с. 125]. Згідно з позицією В.В. Бойка, емоційне вигорання – це вироблений особистістю механізм психологічного захисту у формі цілковитого або часткового «вимикання» емоцій у відповідь на психотравмівні впливи.

Методика «Діагностики рівня емоційного вигорання» В.В. Бойка є найбільш комплексною і дає можливість системно і детальніше проаналізувати міру вираженості дванадцяти симптомів синдрому «вигорання». Емоційне вигорання - динамічний процес, що розвивається поетапно, проходячи такі фази (компоненти):

1. «Напруження» – нервова (тривожна) напруга – є пусковим механізмом у формуванні емоційного вигорання. В формуванні мають значення: переживання психотравмуючих обставин, незадоволеність собою, «загнаність у кут», тривога і депресія.

2. «Резистенція», тобто опір – несвідоме прагнення до психологічного комфорту за допомогою наявних емоційних захистів: неадекватне вибіркове емоційне реагування, емоційно-моральна дезорієнтація, розширення сфери економії емоцій, редукція професійних обов´язків.

3. «Виснаження» – характеризується падінням енергетичного тонусу, ослабленням нервової системи, яке настає в наслідок того, що опір виявився неефективним і проявляється ознаками: емоційного дефіциту, емоційного відчуження, особистісного відчуження (деперсоналізації), психосоматичних та психовегетативних порушеннь.

Враховуючи якісні і кількісні показники, які обчислюються за даними методики для різних компонентів синдрому «вигорання», можна дати досить змістовну характеристику щодо проявів синдрому, а також визначити індивідуальні та групові заходи профілактики і психокорекції [3, с. 287- 4, с. 161].

Дослідження проблеми вигорання у студентів розпочато у 2019 році на базі Дніпровського базового медичного коледжу. Респондентами стали 63 студенти різних курсів: 22 студенти 3 курсу, 24 - 2 курсу та 17 першокурсниць. В опитуванні брали участь респонденти лише жіночої статі.

Результати проведеного дослідження засвідчили, що домінуючою фазою емоційного вигорання студенток є резистенція. Згідно з одержаними даними, 53% респондентів мають високий рівень розвитку другого компоненту (резистенції), в той час, як у 14% опитаних констатовано високий рівень першого компоненту (напруження), а у 29% опитаних – високий рівень третього компоненту (виснаження).

Можна констатувати, що найбільшу групу ризику становлять третьокурсниці (сформована стадія резистентності відмічається у 77% респондентів) на противагу другому (54%) та першому курсу (23%). Саме на третьому курсі відмічається емоційно-моральна дезорієнтація, знехтування професійними обов’язками, часто знижується рівень емоцій. Якщо оцінити успішність студенток, саме на 3 курсі вона, як правило, дещо знижується. У студентів молодших курсів ця фаза знаходиться у стадії формування.

Стадія виснаження сформована у більшості студентів другого курсу - 41%. Тут характерно емоційне відчуження та психосоматичні порушення. Учні частіше мають пропуски у зв’язку із захворюваннями.

Для першокурсниць найбільш виражена фаза напруження, що заходиться у стадії формування (таблиця 1).

Таблиця 1 

Порівняльні дані вираженості фаз та симптомів вигорання у студенток різних курсів 

курс (кількість респондентів)	фаза симптом	напруження	резистенції	виснаження
3 курс (22)	сформований	4 (18%)	17  (77%)	6 (27%)
	формується	13 (59%)	4 (18%)	9 (41%)
	не сформований	5 (23%)	2 (8%)	8 (36%)
2 курс (24)	сформований	5 (21%)	13 (54%)	10 (41%)
	формується	9 (37%)	10 (42%)	4 (17%)
	не сформований	10 (42%)	1 (4%)	11 (46%)
1 курс (17)	сформований	0	4   (23%)	2 (12%)
	формується	11  (65%)	10 (59%)	7 (41%)
	не сформований	6 (35%)	3 (18%)	8 (47%)
Всього 63	сформований	9 (14%)	34 (53%)	18 (29%)

Висновок. Результати роботи продемонстрували високу актуальність даної проблеми серед студентів та мотивують дослідницьку групу для подальшого вивчення явища емоційного вигорання серед майбутніх медиків. Для запобігання виникненню та розвитку синдрому емоційного вигорання серед студентів-медиків необхідно на рівні закладу фахової передвищої освіти розробити комплекс заходів, спрямованих на формування сприятливого освітнього середовища та можливості отримати, при потребі, кваліфіковану психотерапевтичну допомогу.

Список використаних джерел. 

1. Орел В. Е. Феномен выгорания в зарубежной психологии: Эмпирические исследования и перспективы. Психологический журнал. 2001. Т. 22. № 1. С. 90–101.

2. Селье Г. Стресс без дистресса / пер. с англ. Г. Селье. М.: Прогресс, 1982. 125 с.

3. Дудник Л. М., Туз. Л. Г. Особливості вияву синдрому емоційного вигорання в лікарів. Науковий часопис НПУ імені М. П. Драгоманова. Психологічні науки. 2013. Серія 12. Вип. 40 (64). С. 287–291.

4. Райгородский Д. Я. Практическая психодиагностика. Методики и тесты. Учебное пособие. Самара: Издательский Дом «БАХРАХ», 1998. С. 161–169.