Як святкують Новий рік у найвідоміших вишах світу?

  

Команда Прометеус зібрала різдвяні традиції університетів, курси яких представлені у новому проєкті, Всесвітній університет від Prometheus.

 Гарвардський університет

У Гарвардському університеті щороку відбуваються так звані Різдвяні гуляння (The Christmas Revels). Традиційна подія проходить у театрі Сандерс і охоплює понад 70 000 людей по всій країні. Вона присвячена дню зимового сонцестояння. Гуляння супроводжуються піснями, танцями та історіями культур з усього світу.

 Університет Дюка

За ініціативи Duke Forestry з 1969 року студенти вишу продають різдвяні ялинки та інші святкові атрибути з дерева: прикраси, гілки, шишки тощо. Щоб розповісти якомога більшій кількості людей про акцію, у 1969 році студенти розмалювали міст Східного Кампусу. Тоді було продано 200 дерев. Прибуток використовували для потреб студентів: на виступи, громадські проєкти та щорічний банкет.

 Університет Іллінойсу

Одна з найдавніших щорічних традицій Університету Іллінойсу – Dial-A-Carol. Протягом тижня студенти та співробітники вишу добровільно цілодобово приймають замовлення на виконання різдвяних колядок. У 2023 році традиції виповнилося 60 років. Кількість замовлень в останні роки сягає понад 10 000 дзвінків!

 Університет Джона Гопкінса

Крім шумних студентських вечірок з різдвяними смаколиками і прикрасами, напередодні Різдва в університеті щорічно відбувається вшанування памʼяті засновника вишу. Його не стало у 1873 році в канун свята, 24 грудня. У цей день відбувається традиційне покладання квітів на могилу та вшановується памʼять благодійника.

 Цікавий факт. Традиція прикрашання ялинок стала популярною у 19 столітті. Існує легенда, що одним із перших у штаті Массачусетс ялинку в своєму будинку прикрасив професор Гарвардського университету німець Карл Фоллен.  

 

День пам'яті жертв голодоморів.

Сьогодні День пам'яті жертв голодоморів. День тиші і скорботи. Голодомор в Україні - це один із найбільших комуняцких злочинів минулого століття. Вшануймо пам'ять мільйонів людей, померлих від голоду внаслідок варварської політики сталінського режиму в СРСР у 1932-33 роках. Давайте докладемо всі зусилля, щоб наші нащадки ніколи не забули цього і не зіткнулися ні з чим подібним.

Ілюстрація (c) Нікіта Тітов

Написання назв "російська федерація"

‼️В Україні дозволили писати назву росії з малої літери

Національна комісія зі стандартів державної мови дозволила писати слова "росія", "російська федерація" та подібні з малої літери в неофіційних текстах.

"Написання назв "російська федерація", "росія", "москва", "московія", "московське царство", "російська імперія"", "державна дума рф" тощо з малої букви можна не кваліфікувати як відхилення від норм української мови в текстах неофіційного характеру", – йдеться у повідомленні.

Перше вересня 2023-го

Перше вересня. День знань.
Початок ще одного навчального року в умовах повномасштабного російського вторгнення. Школярі та вчителі змушені підлаштовуватися до цих реалій. Але головне, що наші діти будуть навчатися. А наші вихователі, вчителі та викладачі - будуть навчати. Бо знання та культура - це те, що відрізняє нас від ворога. Це ті стовпи, на яких тримається сьогоднішній фронт і будуватиметься майбутнє нашої країни.

@CinCAFU

У будь-якій незрозумілій ситуації пишайся Україною!

"" «Як так сталося, що народ «кріпаків» зайняв найбільшу та найродючішу територію в  Європі?».

До нас тільки зараз, як до жирафа, почало доходити, хто ми є. 

Ні, підказки і натяки демонстративно були розкладені повсюдно, але ж ми такі скромні, такі толерантні, такі поступливі, такі меншовартісні і віктимні, що аж сліпі.

А чи ставили ми собі питання: «Як так сталося, що народ «кріпаків» зайняв найбільшу та найродючішу територію в Європі?» Україна розміром приблизно, як Британія, Румунія і Польша разом узяті.

Яким чином «сільська» мова, «малоросійськоє нарєчіє, которого нє сущєствуєт» має сукупно до мільйона слів??? 

Перші українські слова (мед і страва) були записані Пріском Панійським у таборі гунського володаря Аттіли на території сучасної України в 448 р. н.е.

Як в «маленькую культуру» вмістилися 200 000 народних пісень, велика національна кухня, орнаменти, обрядовість, архітектура, колосальний живопис, перші в Східній Європі академії і книгодрук, стародавні літописи і кобзарство, гумор, театр Корифеїв і «Березіль», музика Веделя і Березовського, Сковорода і Вернадський? Такої «маленької» культури вистачило б на десять народів.

Як вийшло, що предки «молодої держави, якій всього лише 30 років», брали столицю Візантії Константинополь ще в 907 році, знищили Хозарський каганат 968 році, спалили османський флот у 1615 році, палили передмістя Москви 1618 року? 

І це лише верхівка верхівки айсбергу.

Мене особисто НЕ дивує фантастична сила українців, продемонстрована в останній рік. Українці були такими завжди. Нам про це кричать історія і пам’ять поколінь. Просто ця пам’ять до нас повертається надто повільно.

Ми, як гидке каченя, що виявилося лебедем і полетіло з курятника меншовартості. 

І нам треба терміново навчитися ЛЮБИТИ і ПОВАЖАТИ себе, як це роблять нормальні незакомплексовані народи. Бо ми не кури, а лебеді, і батьки наші лебеді, і прапрадідіди були вільними та прекрасними! 

Вони високо літали і в курниках не жили. 

Це треба знати і пишатися!

У будь-якій незрозумілій ситуації пишайся Україною!

Це обгрунтовано. 

Я перевіряв. ""

Автор тексту: Олександр Висоцький

Оленівка. Біль.

Рік тому, в ніч з 28 на 29 липня, росіяни вчинили один із найжорстокіших злочинів, скоєних ними за 9 років війни проти України.

Криваві звірства в Бучі, Ірпені, Маріуполі та інших містах, де окупанти влаштовували геноцид, вбиваючи українців, знущаючись над честю та достоїнством нашого народу, відкидаючи будь-які закони та звичаї ведення війни й норми людської моралі, шокували весь світ. Коли здавалося, що більш ницого та підлого вчинку здійснити неможливо, ворог підірвав полонених бійців «Азову» в Оленівці.

За кілька днів до теракту окупанти навмисно, знаючи, що саме вони готуються зробити, перевели частину полонених в окреме приміщення. В ніч на 29 липня цей ангар за секунду став братською могилою для 53-х азовців. 130 отримали поранення.

Тієї липневої ночі вони спали. Беззбройні. В очікуванні на обміни, які були обіцяні та гарантувалися третіми країнами й міжнародними організаціями.

Пройшовши криваві бої в Маріуполі, виконавши наказ і врятувавши Україну, вони були підступно вбиті уві сні.

Ворогам не вдалося перемогти їх на полі бою, навіть маючи абсолютну перевагу в озброєнні та живій силі. Свою ненависть, злобу та безсилля вони вимістили на людях, котрі не могли захистити себе та дати відсіч.

Сьогодні Україна згадує кожного, хто загинув тієї страшної ночі. Ми — пам'ятаємо про них завжди. Ця пам'ять живе в кожному нашому пострілі, в кожному залпі, в кожній атаці. І вони живуть в них.

Помстити смерті наших побратимів, повернути тих, хто досі лишається у полоні, та звільнити Україну від кривавого московського терору — справа честі.

За жорстоке, цинічне та демонстративне вбивство полонених азовців в Оленівці неодмінно буде покарання.

Не всі винні в організації та здійсненні цієї показової страти постануть перед судом. Багато з них до нього не доживуть.

Українське державотворення має понад тисячолітню історію, і нині ми вшановуємо всі його етапи: від Русі і дотепер.

Сьогодні ми живемо в реаліях, коли Державність загартовується у боях. Її ціна найбільше відчувається на передовій. В обороні і в наступі.

Ціна Української Державності - це відвойований кожен метр нашої землі. Неймовірними зусиллями, потом і кров’ю українських захисників. Дякую нашим воїнам - відважним чоловікам і жінкам, які боронять та відстоюють Українську Державність щоденно, щогодинно у боях проти російського агресора.

Ми - сильний народ, захистимо свою Державність!

@CinCAFU

Дякуємо за захист ♥️

⚡️Збройні сили України протистоять повномасштабному вторгненню росії вже 500 днів

Вітаємо усіх українців із Днем Державного гімну України.🇺🇦

10 березня для Дня Державного гімну був обраний як день, в який вперше прозвучав твір композитора Михайла Вербицького на слова поета Павла Чубинського «Ще не вмерла Україна» в 1865 році в Перемишлі (Польща).

Створення українського гімну бере початок з осені 1862 року. Український етнограф, фольклорист, поет Павло Чубинський написав вірш «Ще не вмерла Україна», який у майбутньому став національним, а згодом і державним гімном України.💛💙

Слава Україні!

РІК...

Основа нашої стійкості - ЛЮДИ.
Звичайні люди. Звичайні Герої. Серед нас. З нами в строю.

Це люди, які взяли до рук зброю, щоб захистити своїх рідних, свої оселі і свою державу від ворожої неспровокованої та невиправданої агресії. Це люди, які зараз, у цю хвилину, бʼють окупанта, тримають позиції, мерзнуть в холодній, але рідній землі, рятують життя побратимам, допомагають війську всім, чим тільки можна допомогти.

За девʼять років війни ми стали міцнішими за бетон і сталь, бо памʼятаємо приклади незламності оборонців ДАПу й Азовсталі.

Дякую вам, українці! Усім, хто служить у лавах Збройних Сил та інших складових сил оборони України, - повага і глибока вдячність. Усім, хто допомагає, підтримує, вірить - доземний уклін. Усім полеглим за свободу - Вічна Памʼять і шана.

Ми вистоїмо. І ПЕРЕМОЖЕМО!

@CinCAFU

День Державного герба України

Сьогодні, 19 лютого, українці відзначають День Державного герба України. Його історія простягається у глибину тисячі років. І саме цього дня у 1992 році Постановою Верховної Ради золотий тризуб на синьому щиті було офіційно затверджено як державний герб України. Тризуб - це символ нашої волі! Мені подобається герб моєї держави. Мені подобається тризуб на моєму шевроні. Мені подобається, що тризуб доводить до сказу ворогів Україні. Сьогодні свято нашого герба с тризубом. Справжнє свято кожного українця! Пишаймося тим, хто ми є!

Малюнок (с) Нікіта Тітов

Наша сила - в єдності! Із Днем Соборності України!

@CinCAFU

День пам'яті "КІБОРГІВ"

Кіборги вистояли. Бетон не вистояв. Ми не забудемо цю сторінку новітньої історії України.

Сьогодні, 16 січня, в Україні відзначають День пам'яті "кіборгів", які захищали Донецький аеропорт з 26 травня 2014 року до 22 січня 2015 року. Українські військовослужбовці, добровольці, медики та волонтери обороняли Донецький аеропорт 242 дні.

Вічна слава героїчним захисникам Донецького Аеропорту.