Галина Прокуда
(м. Дніпро, Машинобудівний фаховий коледж ДНУ ім. О. Гончара)
НАПРЯМКИ ПРОФОРІЄНТАЦІЙНОЇ РОБОТИ ЯК НЕВІД'ЄМНОЇ СКЛАДОВОЇ ФОРМУВАННЯ КОНТИНГЕНТУ СТУДЕНТІВ
Анотація. Профорієнтаційна робота – один з найважливіших напрямів в освітній діяльності. Адже учні (студенти), на жаль, далеко не завжди розуміють, яку спеціальність обрати, до якого освітнього закладу вступити та взагалі, де шукати застосування власним талантам та здібностям.
Ключові слова: професія, спеціальність, орієнтація, робота, освіта, інформація, учень, студент.
Питаннями професійного виховання опікується переважно загальноосвітня школа, головними психолого-педагогічними цілями та завданнями якої є: • формувати у школярів готовність до усвідомленого вибору професій, стійких переконань у необхідності будь-якої праці, розвивати особистісні якості до обраної професії; • розкривати сутність, мету та мотивацію лідерів виробництва тієї чи іншої діяльності; • добиватися адекватної самооцінки школярами своїх здібностей та вмінь; • розвивати здатність до напруженої фізичної та розумової праці; • озброїти знаннями про основні технологічні процеси, різновиди предметів, умов і знарядь праці, систему закладів і перспективи професійного росту; • ознайомити з юридичними і моральними нормами регуляції трудових взаємин [1, с.47].
Завдання заходів профорієнтації:
· ознайомити учнів (студентів) зі спеціальностями;
· навчити робити правильний вибір;
· виховати спрямованість на самопізнання, яке допоможе визначитися з професією (спеціальністю);
· навчити співставляти свої вміння з вимогами до конкретної професії (спеціальності);
· показати, як скласти план оволодіння майбутньою професією (спеціальністю);
забезпечити розвиток важливих для здобуття професії (спеціальності) якостей особистості [3].
Сучасні вимоги до профорієнтаційної роботи
Педагогічний колектив закладу освіти зацікавлений в успіху учня (студента) під час освітнього процесу і життєвому просторі в цілому. Під час надання освітніх послуг слід пам’ятати, що коледж — це суспільна система, а кожний учень (студент) — особистість. Здобувач освіти, потрапляючи на нове місце навчання, вже має певний досвід і навички, які можуть відповідати чи не відповідати новим вимогам. Тому нерідко учень (студент) почувається дискомфортно і самотньо. Проте мине час і здобувач освіти навчиться орієнтуватися на новому місці навчання. При цьому важливу роль відіграє сильна програма орієнтації. Перші дні на новому місці навчання є вирішальними у визначенні правильності обраного шляху, виробленні позитивного ставлення до власного вибору майбутньої професії. Якісна профорієнтація дає змогу суттєво зменшити втрату контингенту. Основна мета профорієнтаційної роботи полягає у конкурентоздатності здобувачів освіти на ринку праці й досягненні ефективної зайнятості населення. Під час профорієнтаційної роботи використовують соціально-економічні, медико-фізіологічні та психолого-педагогічні методи і методики.
Основними принципами профорієнтаційної роботи є:
• комплексний характер роботи;
• узгодження інтересів особи і суспільства через ринок праці;
• надання громадянам України рівних можливостей щодо отримання профорієнтаційних послуг;
• добровільність отримання профорієнтаційної інформації;
• рекомендуючий характер висновків профконсультацій.
В основі вибору спеціальності лежить складний довготривалий процес професійного самовизначення особистості. В умовах формування ринкових відносин він набуває нових ознак. Запропоновано модель професійного самовизначення особистості з урахуванням ринкових змін. Така модель потребує послідовного виконання відповідних заходів у кожній підсистемі, що дає змогу свідомо та обґрунтовано обрати сферу отримання освітніх послуг, спеціальність, фах. При цьому професійна орієнтація стосується тих категорій населення, які вперше обирають спеціальність (фах) (до них переважно належить молодь, що закінчує загальноосвітні школи); всіх, хто увійшов до трудового чи навчального колективу; насамперед тих, хто за власним бажанням чи з приводу структурних змін в економіці знову вирішує питання професійного вибору. В умовах розвитку ринкових відносин в Україні пріоритетний напрям у наданні допомоги у професійному самовизначенні мають такі категорії населення: молодь, що закінчує загальноосвітню школу і вперше обирає спеціальність (фах); незайняте і безробітне населення, що опинилося без роботи у зв’язку із структурними перебудовами в економіці чи за власним бажанням вирішило змінити сферу діяльності; соціально незахищені категорії населення. З метою визначення основних напрямів державної політики у сфері професійної орієнтації, забезпечення єдиного науковометодичного підходу щодо її реалізації Кабінет Міністрів України постановою від 27 січня 1994 р. № 48 ухвалив Концепцію державної системи професійної орієнтації населення. Згідно з цією Концепцією професійна орієнтація — це комплексна науково обґрунтована система форм, методів і засобів впливу на особу з метою оптимізації її професійного самовизначення на основі врахування особистісних характеристик кожного індивідуума та потреб ринку праці. У структурі професійної орієнтації виокремлюють наступні компоненти:
• профорієнтація;
• профконсультація [1, с.27].
Взаємозв’язки структурних елементів простежуються в трикутнику профорієнтації: з одного боку — це глибоке знання вимог, які пред’являють людині різні професії; з другого — знання ринку можливої праці, потреб суспільства в тих або інших фахівцях; з третього — знання особливостей людини і, насамперед, здібностей і покликання загалом як поєднання інтересів, схильностей, бажань і здібностей до тієї чи іншої спеціальності.
Профорієнтація у загальноосвітніх закладах відіграє роль “перехідних послуг”, сполучної ланки між навчанням і трудовою діяльністю, і розглядається як один із засобів входження молоді в трудове життя. В основному вона виступає у формі профпросвіти або профпропаганди, а за потреби доповнюється профконсультуванням, що проводиться консультантами-психологами або спеціально підготовленими фахівцями закладу освіти. Дані про роботу з випускниками загальноосвітніх закладів є базою для роботи з учнями консультантів, які не лише доповнюють, а й коригують діяльність фахівців з питань профорієнтації молоді. У процесі профорієнтаційної роботи систематизуються і використовуються різні фактичні й статистичні дані про поточний і перспективний кадровий попит, зміст, умови, режим і оплату праці за спеціальностями, робочими місцями, посадами, про вимоги до знань, особистих якостей людини, що висуваються цими спеціальностями, і можливих протипоказаннях до роботи над ними.
Мета профорієнтаційної роботи — надати людині допомогу у виборі або зміні професії з урахуванням її побажань, схильностей і можливостей, існуючих вакансій, перспектив працевлаштування.
Профорієнтаційна робота виявляє:
• професійні інтереси;
• професійні схильності;
• мотивацію професійного самовизначення.
У результаті профорієнтаційної роботи розширюється інформованість особи про зміст різних спеціальностей. Професійне консультування проводиться з урахуванням структури регіональної потреби в кадрах. Остаточне рішення про вибір (або зміну) спеціальності, закладу освіти приймає здобувач освіти. Не допускаються будь-які форми впливу на його мотивацію і рішення у сфері самовизначення шляхом приховування або прикрашання інформації. Кваліфікована допомога профорієнтації сприяє тому, що учень (студент) згодом отримує задоволення від навчання в обраному освітньому закладі. Залежно від вирішуваних завдань до професійного консультування залучаються викладачі, які працюють з учнями (студентами) різних спеціальностей закладу освіти. Мета професійної роботи — забезпечити заклад освіти такими здобувачами, які за своїми індивідуальними якостями можуть досягти високої ефективності в освітній діяльності за умови отримання задоволення від обраної спеціальності.
Основні завдання профорієнтаційної роботи — допомогти кожному знайти своє місце у житті, що відповідало б психофізіологічним даним, здібностям, покликанню, потребам суспільного виробництва. Ефективність цієї роботи пов’язана з центрами зайнятості та конкретними організаціями. Неправильно професійно зорієнтована особа все ж таки має навчатися, але при цьому вона вимагає сторонньої допомоги. Правильно складені програми з орієнтації допомагають:
• розвивати позитивне відношення до навчання;
• реально оцінювати ситуацію і бути задоволеним навчанням;
• бути успішним і перспективним в навчанні.
Профорієнтаційна робота здійснюється шляхом бесід, лекцій, публікацій у різних засобах масової інформації через заходи, що проводяться в індивідуальній і груповій формах. Профпросвіта може здійснюватися як у освітній роботі, так і трудовому навчанні школярів (студентів), так і в позакласній і позашкільній роботі. Вона має бути тісно пов’язана з тим, яких кадрів потребує регіон [1, с.32].
Профорієнтаційна робота як подальше формування контингенту студентів, починається ще в загальноосвітніх закладах: - участь учнів в олімпіадах, конкурсах, теоретичних конференціях; - виховні години на теми : “Вчись поважати свою професію”, “Чи є романтика в твоїй професії”, “Моя професія – професія майбутнього”; - зустрічі з викладачами ЗВО, ліцеїв тощо; - бесіди та лекції з проблем ринкової економіки; - опитування на визначення професійної спрямованості та престижності професії (спеціальності); - індивідуальні консультації з учнями (студентами) з питань підвищення інтересу до обраної професії (спеціальності); - місячник пропаганди за професіями (спеціальностями); - екскурсії на підприємства, зустрічі, бесіди з керівниками та працівниками підприємств; - виставки виробів, творчих робіт; - фаховий конкурс кращий за професією; - робота з батьківськими комітетами груп з питання профорієнтації; - вечори – зустрічі поколінь “Професія моїх батьків”; - індивідуальні консультації з батьками з питань підвищення інтересу до обраної професії (спеціальності); - відвідування учнями (студентами) Днів відкритих дверей, “Ярмарку професій” ; - психологічний супровід профорієнтаційної роботи [2].
Список використаних джерел та літератури
1. Теорія і практика професійної орієнтації: навч. посіб. / уклад.: Н. Г. Швець, Т. Д. Третьякова. — К. : ДП «Вид. дім «Персонал», 2010. — 272 с.: іл. — Бібліогр. в кінці розд.
2. Методичний порадник. Організація профорієнтаційної роботи [Електронний ресурс]URL: http://krutienko.ucoz.ua/Zavuch/proforientacija.pdf
3. Добірка профорієнтаційних заходів у закладах освіти [Електронний ресурс] URL: https://naurok.com.ua/post/dobirka-proforientaciynih-zahodiv-u-zakladah-osviti
• комплексний характер роботи;
• узгодження інтересів особи і суспільства через ринок праці;
• надання громадянам України рівних можливостей щодо отримання профорієнтаційних послуг;
• добровільність отримання профорієнтаційної інформації;
• рекомендуючий характер висновків профконсультацій.
В основі вибору спеціальності лежить складний довготривалий процес професійного самовизначення особистості. В умовах формування ринкових відносин він набуває нових ознак. Запропоновано модель професійного самовизначення особистості з урахуванням ринкових змін. Така модель потребує послідовного виконання відповідних заходів у кожній підсистемі, що дає змогу свідомо та обґрунтовано обрати сферу отримання освітніх послуг, спеціальність, фах. При цьому професійна орієнтація стосується тих категорій населення, які вперше обирають спеціальність (фах) (до них переважно належить молодь, що закінчує загальноосвітні школи); всіх, хто увійшов до трудового чи навчального колективу; насамперед тих, хто за власним бажанням чи з приводу структурних змін в економіці знову вирішує питання професійного вибору. В умовах розвитку ринкових відносин в Україні пріоритетний напрям у наданні допомоги у професійному самовизначенні мають такі категорії населення: молодь, що закінчує загальноосвітню школу і вперше обирає спеціальність (фах); незайняте і безробітне населення, що опинилося без роботи у зв’язку із структурними перебудовами в економіці чи за власним бажанням вирішило змінити сферу діяльності; соціально незахищені категорії населення. З метою визначення основних напрямів державної політики у сфері професійної орієнтації, забезпечення єдиного науковометодичного підходу щодо її реалізації Кабінет Міністрів України постановою від 27 січня 1994 р. № 48 ухвалив Концепцію державної системи професійної орієнтації населення. Згідно з цією Концепцією професійна орієнтація — це комплексна науково обґрунтована система форм, методів і засобів впливу на особу з метою оптимізації її професійного самовизначення на основі врахування особистісних характеристик кожного індивідуума та потреб ринку праці. У структурі професійної орієнтації виокремлюють наступні компоненти:
• профорієнтація;
• профконсультація [1, с.27].
Взаємозв’язки структурних елементів простежуються в трикутнику профорієнтації: з одного боку — це глибоке знання вимог, які пред’являють людині різні професії; з другого — знання ринку можливої праці, потреб суспільства в тих або інших фахівцях; з третього — знання особливостей людини і, насамперед, здібностей і покликання загалом як поєднання інтересів, схильностей, бажань і здібностей до тієї чи іншої спеціальності.
Профорієнтація у загальноосвітніх закладах відіграє роль “перехідних послуг”, сполучної ланки між навчанням і трудовою діяльністю, і розглядається як один із засобів входження молоді в трудове життя. В основному вона виступає у формі профпросвіти або профпропаганди, а за потреби доповнюється профконсультуванням, що проводиться консультантами-психологами або спеціально підготовленими фахівцями закладу освіти. Дані про роботу з випускниками загальноосвітніх закладів є базою для роботи з учнями консультантів, які не лише доповнюють, а й коригують діяльність фахівців з питань профорієнтації молоді. У процесі профорієнтаційної роботи систематизуються і використовуються різні фактичні й статистичні дані про поточний і перспективний кадровий попит, зміст, умови, режим і оплату праці за спеціальностями, робочими місцями, посадами, про вимоги до знань, особистих якостей людини, що висуваються цими спеціальностями, і можливих протипоказаннях до роботи над ними.
Мета профорієнтаційної роботи — надати людині допомогу у виборі або зміні професії з урахуванням її побажань, схильностей і можливостей, існуючих вакансій, перспектив працевлаштування.
Профорієнтаційна робота виявляє:
• професійні інтереси;
• професійні схильності;
• мотивацію професійного самовизначення.
У результаті профорієнтаційної роботи розширюється інформованість особи про зміст різних спеціальностей. Професійне консультування проводиться з урахуванням структури регіональної потреби в кадрах. Остаточне рішення про вибір (або зміну) спеціальності, закладу освіти приймає здобувач освіти. Не допускаються будь-які форми впливу на його мотивацію і рішення у сфері самовизначення шляхом приховування або прикрашання інформації. Кваліфікована допомога профорієнтації сприяє тому, що учень (студент) згодом отримує задоволення від навчання в обраному освітньому закладі. Залежно від вирішуваних завдань до професійного консультування залучаються викладачі, які працюють з учнями (студентами) різних спеціальностей закладу освіти. Мета професійної роботи — забезпечити заклад освіти такими здобувачами, які за своїми індивідуальними якостями можуть досягти високої ефективності в освітній діяльності за умови отримання задоволення від обраної спеціальності.
Основні завдання профорієнтаційної роботи — допомогти кожному знайти своє місце у житті, що відповідало б психофізіологічним даним, здібностям, покликанню, потребам суспільного виробництва. Ефективність цієї роботи пов’язана з центрами зайнятості та конкретними організаціями. Неправильно професійно зорієнтована особа все ж таки має навчатися, але при цьому вона вимагає сторонньої допомоги. Правильно складені програми з орієнтації допомагають:
• розвивати позитивне відношення до навчання;
• реально оцінювати ситуацію і бути задоволеним навчанням;
• бути успішним і перспективним в навчанні.
Профорієнтаційна робота здійснюється шляхом бесід, лекцій, публікацій у різних засобах масової інформації через заходи, що проводяться в індивідуальній і груповій формах. Профпросвіта може здійснюватися як у освітній роботі, так і трудовому навчанні школярів (студентів), так і в позакласній і позашкільній роботі. Вона має бути тісно пов’язана з тим, яких кадрів потребує регіон [1, с.32].
Форми профорієнтаційної роботи
Профорієнтаційна робота як подальше формування контингенту студентів, починається ще в загальноосвітніх закладах: - участь учнів в олімпіадах, конкурсах, теоретичних конференціях; - виховні години на теми : “Вчись поважати свою професію”, “Чи є романтика в твоїй професії”, “Моя професія – професія майбутнього”; - зустрічі з викладачами ЗВО, ліцеїв тощо; - бесіди та лекції з проблем ринкової економіки; - опитування на визначення професійної спрямованості та престижності професії (спеціальності); - індивідуальні консультації з учнями (студентами) з питань підвищення інтересу до обраної професії (спеціальності); - місячник пропаганди за професіями (спеціальностями); - екскурсії на підприємства, зустрічі, бесіди з керівниками та працівниками підприємств; - виставки виробів, творчих робіт; - фаховий конкурс кращий за професією; - робота з батьківськими комітетами груп з питання профорієнтації; - вечори – зустрічі поколінь “Професія моїх батьків”; - індивідуальні консультації з батьками з питань підвищення інтересу до обраної професії (спеціальності); - відвідування учнями (студентами) Днів відкритих дверей, “Ярмарку професій” ; - психологічний супровід профорієнтаційної роботи [2].
Список використаних джерел та літератури
1. Теорія і практика професійної орієнтації: навч. посіб. / уклад.: Н. Г. Швець, Т. Д. Третьякова. — К. : ДП «Вид. дім «Персонал», 2010. — 272 с.: іл. — Бібліогр. в кінці розд.
2. Методичний порадник. Організація профорієнтаційної роботи [Електронний ресурс]URL: http://krutienko.ucoz.ua/Zavuch/proforientacija.pdf
3. Добірка профорієнтаційних заходів у закладах освіти [Електронний ресурс] URL: https://naurok.com.ua/post/dobirka-proforientaciynih-zahodiv-u-zakladah-osviti
Немає коментарів:
Дописати коментар