Україна. Народжені вільними!

25 річниці  НЕЗАЛЕЖНОСТІ  УКРАЇНИ  ПРИСВЯЧУЄТЬСЯ

ІСТОРІЯ ХВОРОБИ ГЕНІЯ, або ВІД ЧОГО ПОМЕР ІВАН ФРАНКО?

10.08.2016 / FRANKOLIVE

В здоровому тілі здорова душа,

Та часто буває не варта гроша.

В улóмному тілі буває душа,

Що крáсою світ весь і Бога втіша!                                    

                                                 (Іван Франко. Із циклу «Паренетікон»)

    Людина народжена бути здоровою, але приречена на хвороби, страждання, старість і смерть. Колись зустріч із цими неминучими супутниками людського життя глибоко вразила індійського царевича Сіддгартху Ґаутаму і спричинила кардинальний світоглядний переворот, що перетворив його на Будду – засновника однієї зі світових релігій (якою, між іншим, вельми цікавився Іван Франко; втім, це тема окремої розмови). Ця гірка істина, на жаль, справедлива щодо всіх смертних, і генії – не виняток. Вони також страждають, старіють, хворіють і помирають (хоч і не цілком – згадаймо славетні слова Мавки з «Лісової пісні»: «Я в серці маю те, що не вмирає…»). 

 Франко. Фото 1912 р.

У травні цього, 2016-го, року, як відомо, виповнилося рівно сто років відтоді, як Іван Франко переступив поріг вічності. Смерть рідко буває сподіваною. Проте самотній, втомлений поет таки чекав на неї. Утім, понад усе хотів побачити ще раз привітний усміх сонця, яке сховалося було за хмарами. «От, бачите, сонце за хмарами, таки за густими хмарами, ‒ промовив до секретаря, Марʼяна Колодія. ‒ Що робити, треба ждати, але правда, що смерть не має терпеливості ждати»…[1] Вона таки не мала терпеливості…

Повний текст праці - на сайті  https://frankolive.wordpress.com/