УПРОВАДЖЕННЯ ПРИНЦИПІВ ПАЦІЄНТ-ОРІЄНТОВАНОЇ МОДЕЛІ НАДАННЯ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ НА КЛІНІЧНИХ ДИСЦИПЛІНАХ

Ігор Шарун, Валентина Некрашевич, Галина Самойленко 

(Дніпро, Комунальний вищий навчальний заклад «Дніпровський базовий медичний коледж» Дніпропетровської обласної ради») 

УПРОВАДЖЕННЯ ПРИНЦИПІВ ПАЦІЄНТ-ОРІЄНТОВАНОЇ МОДЕЛІ НАДАННЯ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ НА КЛІНІЧНИХ ДИСЦИПЛІНАХ 

Анотація. У статті висвітлено досвід викладачів Дніпровського базового медичного коледжу щодо впровадження принципів пацієнторієнтованої моделі надання медичної допомоги під час відпрацювання практичних навичок на клінічних дисциплінах.

Ключові слова. Пацієнторієнтована модель надання медичної допомоги, пацієнт, фахова передвища освіта, медична сестра, етапи сестринського процесу.

У сучасному світі гуманістична медицина наполегливо завойовує все більш сильні позиції, при цьому в процесі лікування відводиться ключова роль відкритій комунікації, взаємній повазі та емоційній взаємодії між медичним працівником і пацієнтом. Це передбачає перехід від традиційної моделі, коли медичні працівники несуть повну відповідальність за здоров'я пацієнта, на пацієнт-орієнтовані технології, залучення пацієнта до співпраці, усвідомлення ним відповідальності за своє здоров'я.

Пацієнт-центрований підхід – це спосіб надання медичної допомоги, який відповідає індивідуальним потребам та цінностям пацієнтів, а також враховує їх побажання та переваги при прийнятті рішень щодо власного здоров'я та лікування. Для успішного лікування необхідно лікувати людину, а не хворобу. Пацієнт-орієнтована модель полягає в особливому підході до організації надання медичної допомоги, зміні парадигми взаємодії між пацієнтами, медичним персоналом та іншими сторонами, залученими до процесу лікування та одужання. Пацієнт-орієнтована модель включає вісім принципів: повагу до цінностей, переконань, озвучених потреб пацієнта; координацію та інтеграцію догляду; інформацію, комунікацію, навчання; фізичний комфорт та зменшення болю; емоційну підтримку та зменшення страху, залучення сім’ї та друзів; безперервність та наступність медичної допомоги; своєчасний і безбар’єрний доступ.

Такий підхід абсолютно новий для українських реалій. І звичайно, що зміна цінностей вимагатиме певного часу, швидких і гнучких дій у системі фахової передвищої освіти.

Ключовим у сучасній медичній освіті є формування особистості майбутнього фахівця з новим світоглядом та мисленням, що дозволить йому гнучко, оперативно реагувати на різноманітні запити суспільства. Підготовка сучасного фахівця з медсестринства в умовах переходу на пацієнт-центровану модель надання допомоги має особливу специфіку. Усе більшого значення набуває медична просвіта, виховання у пацієнтів відповідальності за своє здоров’я. Важлива роль у використанні сучасних технологій профілактики та санітарної просвіти населення відводиться сестринському персоналу. Медичні сестри беруть активну участь у навчанні населення прийомам надання невідкладної допомоги, догляду за хворими та недієздатними особами, а також у реалізації програм навчання пацієнтів із захворюваннями на цукровий діабет, бронхіальну астму, серцево-судинними захворюваннями.

Теоретичні заняття дають змогу мати чіткі уявлення про етіологію, клініку, методи діагностики, принципи лікування захворювань. Для формування компетентнісного підходу майбутнього фахівця найважливішим є впровадження своїх теоретичних знань у практичну діяльність, використання пацієнт-центрованого підходу на всіх етапах виконання медсестринського процесу.

Під час виконання першого етапу медсестринського процесу необхідно навчити студента комунікації з пацієнтом: як з’ясувати інформацію про пацієнта щодо його способу життя, звичок, уподобань, інформованості, соціальних умов та ін.; залучитися підтримкою пацієнта, визначити, які життєво важливі потреби в нього порушені. Студенти повинні ставитися до пацієнтів з повагою, враховувати їхні культурні особливості та право автономії. Найважливіше – це вміння слухати та чути, співчувати, емоційно підтримувати людину, яка отримує медичну допомогу.

Другий етап медсестринського процесу – це визначення проблем пацієнта (фізичних, психологічних, соціальних, духовних). На цьому етапі важливо використовувати принцип пацієнторієнтованого підходу, тобто емоційну підтримку та зменшення страху. Страх і тривожність, пов'язані з хворобою, можуть бути так само виснажливими, як і фізичні наслідки. Медичним працівникам слід звертати особливу увагу на тривогу пацієнта щодо власного фізичного стану, лікування та прогнозу, впливу хвороби на родину, занепокоєння пацієнта фінансовими наслідками хвороби. Зусилля медичної сестри направлені на підтримку пацієнта та зменшення рівня його тривоги.

Третій етап медсестринського процесу – визначення цілей та планування сестринських втручань. Цілі повинні бути конкретні, реальні, відповідати проблемі, сформульовані в межах сестринської компетенції. Медсестра розробляє індивідуальний план навчання для кожного пацієнта, обов’язково складає його разом з пацієнтом, дає поради та тісно співпрацює з пацієнтами та їх родичами.

Використовуємо пацієнт-центрований підхід: інформуємо, комунікуємо, навчаємо. Пацієнти відчувають занепокоєння за відсутності інформації про свій стан або прогноз. Для зменшення цього страху необхідно зосередитися на інформації про клінічний стан, динаміку і прогноз, про процеси лікування та надання допомоги, а також інформації, яка потрібна для збільшення самостійності пацієнта, самодопомоги та зміцнення здоров'я.

Четвертий етап медсестринського процесу – реалізація сестринських втручань. Основним принципом є фізичний комфорт, зменшення болю. Рівень фізичного комфорту для пацієнтів має велике значення. Найважливішими для пацієнтів визначено три аспекти: управління болем; допомога в повсякденній діяльності та забезпеченні щоденних життєвих потреб; медичний заклад і його атмосфера. Студенти допомагають забезпечити своєчасний та безбар'єрний доступ до всіх методів діагностики та лікування, як маршрутизатори та навігатори по відношенню до пацієнтів. Майбутні фахівці виконують сестринські втручання згідно листків призначень.

П’ятий етап медсестринського процесу – оцінка та корекція догляду. Використовується принцип залучення сім'ї та друзів. Необхідно враховувати потребу пацієнта залучити рідних до прийняття рішення стосовно лікування. Без залучення сім’ї неможливо також організувати надання якісної медичної допомоги пацієнтам із хронічними захворюваннями, які часто пов’язані зі способом життя. При госпіталізації пацієнта потрібно враховувати можливість перебування його найближчих поруч протягом лікування.

Під час практичних занять з медсестринства в клінічних дисциплінах студентам надається можливість набувати навичок комунікації з пацієнтами, бути навігаторами та маршрутизаторами щодо виконання призначень лікаря, забезпечувати догляд за пацієнтами з урахуванням їх проблем. Найважливіше, на нашу думку, студенти навчаються емпатії та повазі до пацієнта.

Формування нового пацієнт-орієнтованого підходу в підготовці середніх медичних працівників є актуальним напрямком удосконалення професійної освіти в Дніпровському базовому медичному коледжі . Викладацький склад коледжу має завдання підготувати фахівців, здатних до активної діяльності в рамках своїх компетенцій, готових до самостійного здійснення медсестринської допомоги, орієнтованої на потреби пацієнта; фахівців, які володіють вміннями навчати пацієнтів і їх родичів правилам догляду, збереження здоров'я та вміють адаптувати пацієнта до нових умов життя.

Таким чином, застосування пацієнт-орієнтованого підходу в навчально-виховному процесі Дніпровського базового медичного коледжу сприяє розвитку у студентів професійної майстерності, підвищенню рівня професійної готовності, забезпечує ефективну підготовку майбутніх фахівців, які готові проявити милосердя і співчуття.