Ольга Баранова
(м. Нікополь, Комунальний
вищий навчальний заклад
«Нікопольський
медичний коледж»
Дніпропетровської обласної ради»)
Використання на заняттях клінічних дисциплін
різних форм та методів інноваційних
технологій дає можливість підготувати висококваліфікованого,
конкурентоспроможного медичного працівника. Лише творчий підхід до використання традиційних
методів навчання, пошук нових інноваційних засобів може привести до
вдосконалення навчального процесу і підвищення його ефективності.
Ключові слова: активізація навчання, інтерактивні методи, клінічні дисципліни,
наочності.
ОСОБЛИВОСТІ ВИКЛАДАННЯ ДИСЦИПЛІН
ПРОФЕСІЙНО-ПРАКТИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ
Реформування охорони здоров’я в Україні веде до зростання ролі медичного працівника. За таких умов зростає і актуальність професійної підготовки медичних сестер та фельдшерів.
Сучасна клінічна практика потребує фахівців, які володіють новітніми технологіями надання відповідних медичних послуг згідно з існуючими європейськими вимогами. Це потребує від медичних працівників готовності до постійного професійного самовдосконалення. Таку готовність потрібно формувати в студентів ще під час їхнього перебування в медичному навчальному закладі. Саме у процесі навчання прищеплюються такі якості, як самостійність і прагнення до самореалізації при вирішенні професійно-орієнтованих завдань.
Професійний рівень майбутнього спеціаліста залежить насамперед від педагогічної та методичної майстерності викладача, від його теоретичної підготовки, від того, наскільки дієвою буде співпраця викладача та студента. На сучасному етапі професійної медичної освіти збільшується об’єм і складність програм, прискорюються темпи навчання, змінюються освітні технології, тому важливо застосовувати такі форми і методи, які б забезпечили високу пізнавальну активність студентів і дали можливість підвищити їх рівень знань та вмінь.
Викладачі вищої школи, намагаючись досягти підвищення ефективності навчального процесу, розуміють, що все залежить від їх роботи, рівня професіоналізму, організації навчального процесу і передусім навчальних занять.
Раніше використовувані методи навчання виявилися недостатньо придатними для вирішення нових соціальних завдань, тому питання активізації навчання студентів належать до числа найактуальніших проблем сучасної педагогічної науки і практики. Активізація пізнавальної діяльності вимагає застосування різних методів, засобів, форм навчання, які спонукають студента до активної роботи.
Активне навчання ґрунтується на принципах безпосередньої участі студента в пошуку шляхів і способів вирішення проблем під час вивчення конкретних дисциплін. Основне призначення активного навчання - максимальний розвиток творчих здібностей, виховання самостійного мислення студентів.
Успіх активного навчання залежить від правильного визначення його цілей і змісту, від способів досягнення цілей, тобто методів навчання. Від них залежить, наскільки добре студент навчиться засвоювати матеріал, здобувати знання, робити висновки, а здобуті вміння й навички використовувати в житті. З метою активізації пізнавальної діяльності студентів, на практичних заняттях викладачами використовується засвоєння нового матеріалу у вигляді ділових ситуаційних ігор, коли студентам пропонується вирішити конкретне клінічне завдання і встановити правильний діагноз, інтерпретувати лабораторні дані, призначити лікування.
Одним із найперспективніших напрямків розвитку професійних здібностей, необхідних сучасному фахівцю, є проблемне навчання. Практичні заняття на клінічних дисциплінах дають широкі можливості для реалізації проблемного навчання, бо саме воно диктує певні умови організації і проведення практичних занять різного типу.
Важлива особливість проблемного навчання - студентам не даються знання в готовому вигляді, а перед ними ставиться проблема для самостійного вирішення. Під проблемною ситуацією варто розуміти усвідомлення студентами труднощі в поясненні яких-небудь явищ, процесів, виконання яких потребує ведення пошуку, здійснюваного самостійно або під керівництвом викладача, який проводить студентів через усі етапи творчо-пошукової діяльності - від формування проблеми та висунення гіпотез до доказу або спростування цієї гіпотези. Якщо викладач використовує яскраві, навіть суперечливі факти та проводить викладення емоційно, концентрує увагу студентів на тому, що діється, то спосіб вирішення проблеми, надана інформація та висновки засвоюються студентами досить легко та міцно
Проблемні ситуації повинні включати і відображати визначені життєві ситуації, які й привертають увагу студентів, викликають у них інтерес, будять думки. Проблемна ситуація створюється постановкою пізнавальної проблеми викладачем, самим студентом або виникає мимовільно в процесі викладання матеріалу викладачем і під час самостійної роботи студента.
У своїй педагогічній діяльності з метою формування пізнавальних інтересів студентів необхідно на заняттях використовувати інтерактивні методи навчання, які допомагають підготувати конкурентоспроможного медичного фахівця. Інтерактивні методи навчання спонукають студентів до активної розумової і практичної діяльності в процесі оволодіння навчальним матеріалом. Перевагу цих методів для клінічних дисциплін убачаю в тому, що навчальний процес організовується на основі взаємодії, діалогу, в ході якого студенти навчаються критично мислити, вирішувати складні проблеми на основі аналізу обставин і відповідної інформації, враховувати альтернативні думки, приймати продумані рішення, брати участь у дискусіях. Застосування інтерактивних методів навчання передбачає моделювання життєвих ситуацій, що є дуже важливим при викладанні клінічних дисциплін. Вдале застосування викладачами інтерактивних методів дозволяє зацікавити студентів процесом навчання, формує сталий інтерес до навчальної дисципліни, сприяє активному засвоєнню знань та навичок, зменшує кількість «пасивних» студентів, стимулює індивідуальну їх активність.
Незалежно від того, який підхід використовується в роботі, при проведенні занять всі зусилля повинні спрямовуватися на підвищення рівня пізнавального інтересу студентів, розвиток їхніх творчих здібностей, виявлення потенціальних можливостей у навчанні. Всього цього можна досягти лише за умови комплексного використання різноманітних методів навчання, творчого і пошукового підходу до виконання своїх професійних завдань, володіння вміннями користуватися надбаннями педагогічної науки в навчально-виховному процесі. Зрозуміло, що викладачу важливо навчити студентів усьому тому, що вони знають і вміють, якщо в останніх відсутній інтерес до навчання, але слід постійно шукати нові форми організації навчального процесу, враховувати диференційний підхід до навчання, поряд з традиційними методами, застосовувати нові, прогресивні методи, які враховують досягнення сучасної науки і техніки. Можливо тоді навчання стане ефективнішим, що приведе до підвищення інтелектуального потенціалу майбутніх спеціалістів [3,с.9].
Відповідно до цієї проблеми необхідно розробляти кейси з клінічних дисциплін, методи кооперативних груп, тренінги, ділові ігри, різнорівневі завдання, методичні сценарії. Наприклад, кейс-метод із застосуванням технології проблемного навчання і міждисциплінарної інтеграції з елементами алгоритмізації і тренінгу широко застосовувати під час проведення практичних занять з клінічних дисциплін. На заняттях із застосуванням інтерактивних технологій широко застосовується наочність (ілюстрація, спостереження, демонстрація), що сприяє кращому засвоєнню студентами конкретної теми, відбуваються обговорення складних дискусійних питань і розв'язання проблем; робота з відеоматеріалами; творчі завдання (складання ситуаційних задач, тестових завдань, кросвордів).
Важливий фактор, який впливає на формування професійних навичок і умінь – якість роздаткового матеріалу для проведення практичних занять, зокрема алгоритмів практичних навичок, які допомагають студенту вивчити навичку і самостійно відпрацювати її, а багаторазові тренінгові повторення дозволяють її вдосконалити, довести до автоматизму, і таким чином, формується професійне вміння.
Для підвищення результативності навчання широко застосовувати різнорівневі тестові завдання, які розподілені за темами, рівнем складності. На заняттях необхідно постійно здійснювати контроль знань студентів: традиційний усний шляхом індивідуального опитування, письмовий, комп’ютерний, тестовий, вирішення ситуаційних задач, клінічний розбір хворих, та виконання практичними навичок на фантомі та біля ліжка хворого.
Важливим напрямом формування професійної спрямованості студентів є застосування різних форм самостійної та науково-дослідної роботи. Саме вони допомагають студенту переконатися в правильності вибору професії, перейти від репродуктивного мислення до усвідомленого накопичення знань, їх осмислення та трансформації у клінічне мислення, без якого діяльність медичного працівника неможлива.
Працюючи самостійно студенти вчаться міркувати, аналізувати, формулювати висновки. Правильно організована самостійна робота стимулює інтерес до навчання, вчить правилам навчальних диспутів, дискусіям, самостійній роботі з літературними джерелами, періодичними виданнями. Не менш важливим є навчити студентів доповісти на практичному занятті науковий матеріал, стисло і критично висловити свою думку, обґрунтувати достовірність результатів виконаної роботи.
При проведенні практичних занять із застосуванням таких технологій, студенти почувають себе впевнено, вільно висловлюють свої думки і спокійно сприймають зауваження, адже вони є активними учасниками навчального процесу. Саме за таких умов можливе виховання особистості, підготовленої до майбутнього, у якому необхідно розв’язувати проблеми та приймати конкретні рішення. Суттєвою перевагою таких форм роботи є те, що вона дає можливість вивчити, розглянути, «програти» різні складні життєві ситуації, здобувши певний життєвий досвід у штучній атмосфері і виробити певні алгоритми вирішення критичних життєвих ситуацій.
Список використаних джерел:
1. Гай Л. А., Сухін Ю. В., Сучасні методи викладання медичних дисциплін у вищій школі., стаття 5с. Одеський національний медичний університет., ojs.tdmu.edu.ua › download
2. Разнатовська О.М., Мурзіна О.А ., Актуальність впровадження в освітній процес
студентів-медиків інтерактивних методів навчання, стаття 4с. https://www.researchgate.net/publication/
3. Сікарчук О.І. Інтерактивні методи навчання у вищій школі: навч.-метод. посіб. - К.: Таксон, 2006.-88с.
Немає коментарів:
Дописати коментар