СИНДРОМ ЕМОЦІЙНОГО ВИГОРАННЯ У СТУДЕНТОК ДНІПРОВСЬКОГО БАЗОВОГО МЕДИЧНОГО КОЛЕДЖУ В ПРОЦЕСІ НАВЧАННЯ.

 Ігор Шарун, Ольга Дорошенко, Тетяна Третяк 

(Дніпро, Комунальний вищий навчальний заклад «Дніпровський базовий медичний коледж» Дніпропетровської обласної ради») 

СИНДРОМ ЕМОЦІЙНОГО ВИГОРАННЯ У СТУДЕНТОК ДНІПРОВСЬКОГО БАЗОВОГО МЕДИЧНОГО КОЛЕДЖУ В ПРОЦЕСІ НАВЧАННЯ. 

Анотація. У статті висвітлено результати дослідження синдрому емоційного вигорання серед студенток Дніпровського базового медичного коледжу, що проводилось в рамках наукової роботи гуртка «Милосердя».

Ключові слова: емоційне вигорання, виснаження, напруження, фаза, симптоми.

Стрімкий та динамічний розвиток цивілізації, напружений ритм життя, поглиблення економічної, політичної криз у суспільстві, природні, екологічні, техногенні, антропогенні катастрофи що, виникають все частіше, намагання ЗМІ привернути до себе увагу, публікуючи «гарячі» скандальні новини зумовлюють перевантаження людини психотравматичними чинниками, що провокують емоційну напругу, травматичний стрес із його віддаленими наслідками у вигляді посттравматичного стресового розладу.

Крім дії перелічених вище зовнішніх факторів емоційного стресу часто додаються ще й внутрішні фактори, що характерні для деяких груп професій, як от: емоційна насиченість, психофізична напруга, підвищена відповідальність за життя і здоров’я людей, конфліктні ситуації, необхідність швидкого прийняття рішень в умовах ризику, недостатня соціальна оцінка, тощо. Представникам цих професій загрожує синдром емоційного вигорання (СЕВ) – складний психофізіологічний феномен, що визначається як емоційне, розумове і фізіологічне виснаження через тривале емоційне навантаження [1, с. 90].

До кола таких спеціалістів як лікарі, педагоги, працівники соціальної сфери, що відносяться до групи професій «людина-людина» та більше за інші схильні до розвитку синдрому емоційного вигорання, можуть додаватись студенти медичних коледжів. Значна розумова праця, необхідність сприймати, запам’ятовувати та оперативно інтерпретувати нову письмову, візуальну, звукову інформацію, зростаюча роль самостійних занять, до організації яких студенти часто не готові, соціальна та фінансова незахищеність, необхідність швидкого прийняття рішень, часто психологічна неготовність до прийняття страждань хворих, що можуть спостерігатись при відвідуванні лікарень на практичних заняттях, негативно впливають на психологічний стан молодих людей, та можуть призводити до раннього розвитку синдрому емоційного вигорання та тому, що значна кількість молодих спеціалістів після закінчення коледжів залишає медицину та пов’язує своє життя з іншими професіями.

Саме ця ситуація спонукала дослідницьку групу зануритись у проблему емоційного вигорання серед студентів медичного коледжу, дослідити її, виявити фактори що є найбільш травмуючими для студентів та дати рекомендації щодо їх запобігання.

Діагностування рівня емоційного вигорання здійснювалась за методикою «Діагностики рівня емоційного вигорання» В.В. Бойка, яка дає докладну картину СЕВ як динамічного процесу, що виникає поетапно, відповідно до механізму розвитку стресу, описаного Г. Сельє [2, с. 125]. Згідно з позицією В.В. Бойка, емоційне вигорання – це вироблений особистістю механізм психологічного захисту у формі цілковитого або часткового «вимикання» емоцій у відповідь на психотравмівні впливи.

Методика «Діагностики рівня емоційного вигорання» В.В. Бойка є найбільш комплексною і дає можливість системно і детальніше проаналізувати міру вираженості дванадцяти симптомів синдрому «вигорання». Емоційне вигорання - динамічний процес, що розвивається поетапно, проходячи такі фази (компоненти):

1. «Напруження» – нервова (тривожна) напруга – є пусковим механізмом у формуванні емоційного вигорання. В формуванні мають значення: переживання психотравмуючих обставин, незадоволеність собою, «загнаність у кут», тривога і депресія.

2. «Резистенція», тобто опір – несвідоме прагнення до психологічного комфорту за допомогою наявних емоційних захистів: неадекватне вибіркове емоційне реагування, емоційно-моральна дезорієнтація, розширення сфери економії емоцій, редукція професійних обов´язків.

3. «Виснаження» – характеризується падінням енергетичного тонусу, ослабленням нервової системи, яке настає в наслідок того, що опір виявився неефективним і проявляється ознаками: емоційного дефіциту, емоційного відчуження, особистісного відчуження (деперсоналізації), психосоматичних та психовегетативних порушеннь.

Враховуючи якісні і кількісні показники, які обчислюються за даними методики для різних компонентів синдрому «вигорання», можна дати досить змістовну характеристику щодо проявів синдрому, а також визначити індивідуальні та групові заходи профілактики і психокорекції [3, с. 287- 4, с. 161].

Дослідження проблеми вигорання у студентів розпочато у 2019 році на базі Дніпровського базового медичного коледжу. Респондентами стали 63 студенти різних курсів: 22 студенти 3 курсу, 24 - 2 курсу та 17 першокурсниць. В опитуванні брали участь респонденти лише жіночої статі.

Результати проведеного дослідження засвідчили, що домінуючою фазою емоційного вигорання студенток є резистенція. Згідно з одержаними даними, 53% респондентів мають високий рівень розвитку другого компоненту (резистенції), в той час, як у 14% опитаних констатовано високий рівень першого компоненту (напруження), а у 29% опитаних – високий рівень третього компоненту (виснаження).

Можна констатувати, що найбільшу групу ризику становлять третьокурсниці (сформована стадія резистентності відмічається у 77% респондентів) на противагу другому (54%) та першому курсу (23%). Саме на третьому курсі відмічається емоційно-моральна дезорієнтація, знехтування професійними обов’язками, часто знижується рівень емоцій. Якщо оцінити успішність студенток, саме на 3 курсі вона, як правило, дещо знижується. У студентів молодших курсів ця фаза знаходиться у стадії формування.

Стадія виснаження сформована у більшості студентів другого курсу - 41%. Тут характерно емоційне відчуження та психосоматичні порушення. Учні частіше мають пропуски у зв’язку із захворюваннями.

Для першокурсниць найбільш виражена фаза напруження, що заходиться у стадії формування (таблиця 1).

Таблиця 1 

Порівняльні дані вираженості фаз та симптомів вигорання у студенток різних курсів 

курс (кількість респондентів)	фаза симптом	напруження	резистенції	виснаження
3 курс (22)	сформований	4 (18%)	17  (77%)	6 (27%)
	формується	13 (59%)	4 (18%)	9 (41%)
	не сформований	5 (23%)	2 (8%)	8 (36%)
2 курс (24)	сформований	5 (21%)	13 (54%)	10 (41%)
	формується	9 (37%)	10 (42%)	4 (17%)
	не сформований	10 (42%)	1 (4%)	11 (46%)
1 курс (17)	сформований	0	4   (23%)	2 (12%)
	формується	11  (65%)	10 (59%)	7 (41%)
	не сформований	6 (35%)	3 (18%)	8 (47%)
Всього 63	сформований	9 (14%)	34 (53%)	18 (29%)

Висновок. Результати роботи продемонстрували високу актуальність даної проблеми серед студентів та мотивують дослідницьку групу для подальшого вивчення явища емоційного вигорання серед майбутніх медиків. Для запобігання виникненню та розвитку синдрому емоційного вигорання серед студентів-медиків необхідно на рівні закладу фахової передвищої освіти розробити комплекс заходів, спрямованих на формування сприятливого освітнього середовища та можливості отримати, при потребі, кваліфіковану психотерапевтичну допомогу.

Список використаних джерел. 

1. Орел В. Е. Феномен выгорания в зарубежной психологии: Эмпирические исследования и перспективы. Психологический журнал. 2001. Т. 22. № 1. С. 90–101.

2. Селье Г. Стресс без дистресса / пер. с англ. Г. Селье. М.: Прогресс, 1982. 125 с.

3. Дудник Л. М., Туз. Л. Г. Особливості вияву синдрому емоційного вигорання в лікарів. Науковий часопис НПУ імені М. П. Драгоманова. Психологічні науки. 2013. Серія 12. Вип. 40 (64). С. 287–291.

4. Райгородский Д. Я. Практическая психодиагностика. Методики и тесты. Учебное пособие. Самара: Издательский Дом «БАХРАХ», 1998. С. 161–169.