До 175-річчя Харківського обласного медичного коледжу

 Олександр Діденко

 (Харків, Харківський обласний медичний коледж)

До 175-річчя Харківського обласного медичного коледжу

 Анотація

В статті подається стислий огляд створення і розвитку медичних навчальних закладів у місті Харкові. Окремо йдеться про інноваційний підхід до підготовки фельдшерів, лаборантів, акушерок, медичних сестер, зубних техніків і зубних лікарів, а також рентгенлаборантів та оптиків через призму часу.

Ключові слова: фельдшерська школа, рентгенологічний технікум, зуболікувальна школа

 

1 березня 2020 року виповнилося 175 років від заснування Харківського обласного медичного коледжу. Наш навчальний заклад створено в результаті реорганізації Харківського базового медичного коледжу №1 (рік заснування - 1845), Харківського коледжу медичного обладнання (рік заснування - 1931) і Харківського медичного коледжу №2 (рік заснування - 1937). 

Слід зазначити, що створення кожного з цих уславлених коледжів, було своєрідним проривом у вирішенні гострих проблем надання медичної допомоги населенню. 

Так, відкриття 1 березня 1845 року Харківської фельдшерської школи при лікарні Приказу громадської опіки, ми розглядаємо як початок підготовки кваліфікованих кадрів медичних працівників для надання широкого спектру медичної допомоги звичайним людям. Не варто навіть говорити про рівень невігластва, яким можна охарактеризувати стан охорони здоров’я того часу. 

Рішення про відкриття 3-х фельдшерських шкіл приймається відповідно у 1829 і 1832 роках, але належні умови для цього в Харкові створено лише 1845 року, коли було побудовано спеціальне приміщення на території лікарняного містечка, відомого як «Сабурова дача». Нагадаємо, що на цей час вже 40 років в Харкові діє університет з медичним факультетом, тому не дивно, що найбільша в регіоні лікарня стає його базою практичної підготовки лікарів. 

Згідно з Положенням про фельдшерські школи посади начальника фельдшерської школи і Старшого лікаря лікарні до кінця XІX століття були суміщені. Як правило їх займали видатні медичні діячі того часу, що не могло не позначитися на високому рівні підготовки фельдшерів. Слід назвати доктора медицини Віктора Шеметова (1861 р., при захисті докторської дисертації «Монография круглых язв желудка» його опонентом був всесвітньо відомий анатом Д.Ф.Лямбль), Олексія Івановича Дудукалова (1869-1870 (рр.), проф. Петра Івановича Ковалевського (1878-1879 рр., в подальшому був ректором Варшавського університету), проф. Миколу Васильовича Країнського (1896 р.), видатного медичного статистика С.Ігумнова, завідувача кафедрою патологоанатомії проф. Миколу Федотовича Мельникова-Разведенкова, Михайла Тимофійовича Алексєєва (1907-1914, 1917-1930 рр.). 

Тому, зовсім не випадково, на початку XX століття досвід викладання окремих предметів та система підготовки фельдшерів у Харківській фельдшерсько–акушерській школі вивчалися на найповажніших зборах медичної громадськості країни – Пироговському медичному з’їзді у Петербурзі та з’їзді з проблем реформи середньої освіти у Москві Діяльність Харківської фельдшерсько–акушерської школи була визнана такою, чий досвід та методи навчання заслуговують на вивчення і впровадження в інших навчальних закладах цього типу. 

У 1913 р. на Всеросійській гігієнічній виставці у Петербурзі Харківська фельдшерсько–акушерська земська школа була відзначена срібною медаллю «...за предоставленные картограммы и журналы практических работ учеников за последние годы». 

В довоєнний час в навчальному закладі працювали такі відомі і авторитетні лікарі–вчені, професори: П.Р.Ломакін, А.З.Цейтлін, І.І.Грищенко, С.Л.Утевська, А.Я.Альтгаузен. Арон Якович Альтгаузен, видатний фундатор лабораторної діагностики, працював в Харківській фельдшерській школі і в повоєнний час, підготував плеяду видатних вчених, таких як О.М.Єфремова, В.С.Ронін, Г.М.Старобінець. Саме вони, а пізніше нове покоління викладачів лабораторної діагностики, С.Г.Панібратцева, К.С.Плотнікова, Ж.Г.Островська і Г.І.Іваницька, створили підручники з методів клінічної лабораторної діагностики і біохімії, за якими працювали всі медичні училища колищнього СРСР, а потім і незалежної України. 

Про високий рівень інноваційного підходу до підготовки медичних спеціалістів свідчить і те, що на базі Харківського медичного училища №1 в 60-70-ті роки минулого століття неодноразово проводилися Всесоюзні і Республіканські наради з питань підготовки медичних спеціалістів, а з 2008 року – Всеукраїнські конкурси фахової майстерності студентів зі спеціальності «Лабораторна діагностика». 

Харківська зуболікувальна школа, створена у 1937 році, продовжила високі традиції підготовки спеціалістів в царині одонтології дореволюційних часів. Ще в 1868 році в Харкові приватно практикувало 3 зубних лікаря (на 60 тис. населення), а в 1912 році – 7 (при населенні 240 тис. чол.). 

У 1891 році було видано закон «Про реформування навчання зуболікувальному мистецтву», який узаконив зуболікувальні школи і легалізував звання зубного лікаря. Разом з тим, систематична освіта для зубних техніків здійснювалася на рівні цехового учнівства і прирівнювалася до ювелірної справи. 

7 травня 1891 року було видано статут приватних зуболікувальних шкіл. 

Харківські приватні зуболікарські школи П.П.Кривопускова, М.І.Зеленського і В.Я.Дубровським забезпечували достатній рівень кваліфікації випускників. 

Після революційних подій 1917 року приватні зуболікарські школи були об’єднані в одну державну Харківську зуболікарську школу. Завідував школою Ю.М.Гофунд, клінікою керував Йосип Баранов. 24 травня 1920 року школа перейшла у ведення Народного комісаріату охорони здоров’я. Вона розташовується по вулиці Московській, 2 (де й до революції). Не дивлячись на скрутне матеріальне становище, навчальний заклад готував висококласних фахівців. Разом з тим, слухачів було мало, не вистачало інструментів, матеріалів і медикаментів. Під час реформування зуболікувальної освіти (засновувались одонтологічні відділення при медичних факультетах Державних університетів), наприкінці 1920 р. школу було закрито, а інвентар націоналізовано. 

До 1927 року зубних лікарів готували при університетах. В 1931 році було відкрито Харківський стоматологічний інститут, що працював в приміщенні дореволюційної І-ї Харківської зуболікувальної школи. 

У 1927 році Народний комісаріат охорони здоров’я України приймає рішення про відкриття зуботехнічних шкіл, в тому числі і в Харкові. І лише у 1936 році Постановою Ради Народних Комісарів СРСР «Про підготовку середніх медичних зуболікарських і фармацевтичних кадрів» було покладено початок відродженню систематичної підготовки середніх медичних кадрів для зуболікування. 

Харківську зуболікувальну школу було відкрито у 1937 році згідно з наказом Харківського облвиконкому від 20.07.1937 р. № 001/42. Засновниками її по праву вважаються Юхим Михайлович Гофунг (в 30-і роки він розробив і обґрунтував класифікацію, клініку і терапію пульпітів і периодонтитів.), Я.Л.Фрідман і Авраам Ейзерович Рофе. 

Першим директором Харківської зуболікувальної школи був провідний лікар-стоматолог Харкова, кандидат медичних наук Тарнопольський А.І. 

Високий науковий і професійний рівень викладацького складу Харківської зуболікувальної школи завжди забезпечував інноваційність у підході до підготовки медичних спеціалістів. 

З 1999 року в Україні проводяться конкурси фахової майстерності «Ескулап» зі спеціальності «медична сестра». Студенти Харківського медичного училища- медичного коледжу №2 неодноразово посідали призові місця: Анна Березіна – ІІІ місце (2004 р.), Наталія Пашкова – І місце (2006 р.), Наталія Щегульна – І місце (2008 р.), Ольга Веретеннікова – ІІІ місце (2009 р.), Юлія Макогон – І місце (2010 р.). 

Харківський рентгенологічний технікум, створений у 1931 році, мав забезпечити фахівцями нову галузь медицини, радіологічну діагностику, що стрімко розвивалася. Слід зазначити, що технікум працював на базі Українського рентгенологічного інституту, фахівці якого брали участь у його розвитку. 

Ініціатором створення унікального навчального закладу був Борис Миколайович Варшавський. 

Про високий рівень підготовки свідчить той факт, що протягом тривалого часу в навчальному закладі здійснювалася підготовка іноземних студентів з Африки, Азії та Латинської Америки. 

Отже, здобутки інноваційного підходу до підготовки медичних спеціалістів сягають своїм корінням в далеке і не досить історичне минуле. Сучасне покоління викладачів нашого коледжу продовжує славні традиції своїх попередників.

 

Список літератури

1.      Багалей Д.И., Миллер Д.П. История Харькова за 250 лет его существования (1655-1905). Харьков, 1903 год

2.      І.Ю.Робак. Організація охорони здоров’я в Харкові за імперської доби. Харків, 2007 рік

3.      О.М.Онищенко, О.О.Діденко, С.П.Скляр. Фельдшерська школа: історія становлення і розвитку (1845-2000 роки). Харків, 2001 рік

4.      О.О.Діденко. Історія становлення і розвитку лабораторної діагностики в Харкові. Харків, 2008 рік