Симуляційне навчання в медицині – потреба сьогодення.

 

Петро Мазур, Надія Колотило.

м Кременець, Кременецький медичний фаховий коледж імені Арсена Річинського.

Симуляційне навчання в медицині – потреба сьогодення.

Анотація.  Розвиток високопрофесійної особистості, здатної ефективно діяти в умовах ринкової економіки, значною мірою залежить від сучасної освітньої системи. Тому в підготовці медичних працівників  зростає роль оптимізації їх практичної підготовки шляхом застосування методу симуляційного навчання.

Ключові слова : симуляційне навчання, практичні тренінги, ігрові технології, манекени, конкурентоздатний фахівець, медики-професіонали.

Основна частина. В умовах неминучих еко­номічних та політичних змін в житті українського сус­пільства зростає інтерес до фахівця - медика, здатного до само­реалізації, саморозвитку, вміючого  мислити і самостійно вирішувати питаннях, що стосу­ються його професійної ком­петентності.

Тож, потреба сьогоден­ня - це формування іннова­ційної особистості, якій при­таманні такі риси: творча компетентність, емоційна стійкість, інтелект, рефлексив­ність.

Користування симуляційними технологіями дає можливість об’єктивної оцінки  прийняття рішень і визначення кількості помилок протягом навчання.

Окрім того, симуляційне навчання сприяє покращенню особистісної та командної компетентності в клінічних умовах, виробляє оперативність у виконанні вірних дій і розподілі обов’язків, підвищує ефективність роботи команди та дотримання протоколів надання допомоги при невідкладних станах.

В основу занять покладено фантомно-симуляційний метод навчання який дає змогу швидкого оволодіння практичними навичками найбільш наближеними до реалій життя за допомогою механічної, комп’ютерної та фантомної систем. Клінічні навички засвоюються завдяки використанню манекенів, симуляторів, тренажерів.

Метою запровадження такого методу навчання є бажання організувати освітнє середовище та створити умови для якісної підготовки висококваліфікованих медиків, парамедиків та перепідготовки медичних спеціалістів.

Внаслідок застосування симуляційного методу навчання усуваються такі дефіцити: обмеження кількості годин для вивчення клінічних дисциплін; відсутність тематичних пацієнтів; високоякісна практична підготовка; неможливість відтворення більшості практичних маніпуляцій; етико-дентологічні, морально-естетичні та законодавчі обмеження у взаємодіях між студентами та пацієнтами.

Введення фантомно-симуляційного методу дозволяє студентам: відпрацьовувати групову взаємодію та генералізацію рішень; отримувати зворотній зв'язок від розв’язання нетипових завдань і симуляцій; відчути впевненість при роботі з реальним пацієнтом; зменшити кількість помилок в медичній практиці; довести до автоматизму навички шляхом багаторазового повторення одних і тих самих дій; об’єктивно реєструвати параметри виконання професійних маніпуляцій; придбати навички без ризику для пацієнтів; отримати незалежність від роботи клінік.

Викладачі медичних навчальних закладів в даний час працюють над проектом створення «симуляційних центрів», основним завданням яких має стати підвищення якості підготовки фахівців на основі інноваційних форм і методів навчання, контролю.

Організація навчання в центрах здійснюватиметься шляхом створення умов для самостійного виконання діагностичних та лікувальних маніпуляцій на тренажерах у вигляді тренінгів, які поділяються залежно від аудиторії осіб, тематики та цілей.

В даний час  для навчання застосовуються тренінги класу «Базова медична практика» для відпрацювання практичних навичок з використанням моделей та симуляторів низького рівня складності.

 Нажаль, про УЗ – навігатори, манекени hi-fidelity класу, які досконало відтворюють фізіологію людини, можливість аускульторії  серцевих тонів, дихальних шумів, перевірки пульсу; СЛР з використанням справжньої апаратури для штучної вентиляції легень, у яких запрограмована фізіологічна відповідь манекена на всі дії студентів, зокрема на введення фармакологічних препаратів, їх дозу, шляхи введення; виведення необхідних вітальних параметрів пацієнта на монітор – ми можемо лише мріяти.

Особливими перевагами симуляторів високого рівня реалістичності є: безпровідний зв'язок «манекен – монітор – мережа», повна автономність, можливість програмування

будь-якої клінічної ситуації, паталогічних станів, складних для показу в клінічній практиці.

Симуляція потребує наявності комп’ютеризованого манекена людини у повний зріст, який запрограмований для відображень фізіологічної відповіді на дії студента.

Сьогодні викладачі, широко застосовуючи  ігрові технології, практично наблизилися до навчання за допомогою метода «стандартизований пацієнт», який надає можливість безпосереднього спілкування із пацієнтами – спеціально підготовленими особами, котрі імітують той чи інший паталогічний стан. Роль «стандартизованого пацієнта» часто виконують студенти – старшокурсники, викладачі. Вони, попередньо ознайомлені із сценарієм у якому викладенні скарги та дані аналізів пацієнта, симулюють симптоматику захворювання. Студенти ж повинні зібрати анамнез, провести огляд, розробити план додаткового обстеження, розпізнати хворобу, визначити попередній діагноз надати невідкладну допомогу.

Рольові ігри поетапно розвивають події, починаючи із ситуації вдома, далі   студенти продовжують надавати допомогу на ФАПі, в жіночій консультації, приймальному відділенні, палаті інтенсивної терапії, стаціонарі тощо.

Тут можна імітувати нестандартну ситуацію при якій на перше місце виходить не об’єм, а якість наданої допомоги, етичні або законодавчі питання. Такі мультидисциплінарні командні тренінги допомагають відпрацьовувати алгоритми дій у конкретній клінічній ситуації, оптимізувати командну роботу, вчать чітко розподіляти посадові обов’язки.

В процесі гри учасники вчаться відверто висловлювати свої думки, розпочинати та підтримувати розмову з пацієнтом.

Студенти реально оцінюють власні здібності,  що допоможе їм уникнути «синдрому емоційного вигоряння».

На заняттях крім манекенів, «стандартизованих пацієнтів» використовують відеотехніку для фіксації усіх дій, що дає можливість проаналізувати додержання алгоритмів надання допомоги, її своєчасності та послідовності. Аналіз слід починати з моменту, щойно медпрацівник постукав у двері, привітався, представився. Оцінюємо з якою інтонацією він говорив, чи використовував жести, міміку. Це ніби погляд медика на себе зі сторони.

   Висновок.  Симуляційне навчання посідає особливе місце у підготовці медичних кадрів для надання високопрофесійної медичної допомоги там, де має значення не лише вчасність  та кваліфікація, але й створення позитивних психологічних тренінгів, коли слово заміняє лікаря, а порада – рятує життя.

     Саме впровадження «симуляційного» навчання в медицині повинно стати базовим для підготовки  конкурентоздатних фахівців; становленням  медичних працівників як професіоналів й цілісних особистостей.  

Список використаних джерел та літератури :

1.Роль симуляційного навчання у підвищенні якості медичної допомоги / В.В. Артьоменко [та ін.] // Журнал управління закладом охорони здоров’я : Консультаційно – довідкове видання. – К. : ТОВ  «Міжнародний центр фінансово-економічного розвитку – України», 2007-2014. - № 12. – С. 40-48.

2. Ефективність симуляційних методів  В.В. Артьоменко [та ін.] // Журнал управління закладом охорони здоров’я : Консультаційно – довідкове видання. – К. : ТОВ  «Міжнародний центр фінансово-еконмічного розвитку – України», 2007-2015. - № 6. – С. 70-76.

3. Rodgers D. L.  Simulation in Healthcare / D. L. Rodgers, S.  Securro Jr., R. D. Pauley // Journal of the Society for Simulation in Healthcare. – 2009. – Vol. 4, N 4. – P. 200-206.

 

Авторська довідка.

Мазур Петро Євстахійович, директор Кременецький медичний фаховий коледж імені Арсена Річинського, кандидат медичних наук.

тел. 0679682385.

Колотило Надія Петрівна,

методист

тел. 0979197970.

E-mail:kremed@ukr.net