СТВОРЕННЯ ЗДОРОВ'ЯЗБЕРІГАЮЧОГО ОСВІТНЬОГО ПРОСТОРУ У ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ

 

Юрій Чечурін

(Кременець, Кременецький медичний фаховий коледж імені Арсена Річинського)

СТВОРЕННЯ ЗДОРОВ'ЯЗБЕРІГАЮЧОГО ОСВІТНЬОГО ПРОСТОРУ

У ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ

Анотація. Сучасним суспільством затребувані не тільки підвищення якості освіти та вдосконалення його структури, але й зміцнення здоров'я студентів і забезпечення психологічного комфорту учасників педагогічного процесу. У зв'язку з цим в основу процесу навчання і виховання покладено принцип здоров'язберігаючого підходу, метою якого є створення єдиного простору для формування особистості, гармонійно розвиненої фізично і психічно.

Ключові слова: здоров'язберігаючі технології, здоров’язберігаюче середовище, здоров’язберігаюче навчання, фізичне виховання, фізична культура.

Здоров'язберігаюча технологія – це сприятливі умови навчання дітей у вищому навчальному закладі, до яких відноситься сприятливий мікроклімат у групі, адекватність вимог та методик, що використовуються у навчально-виховному процесі; раціонально організоване навчання відповідно до вікових, статевих, індивідуальних особливостей студента, збалансованість навчального і фізичного навантаження.

Система впровадження здоров’язберігаючих технологій передбачає професіоналізм викладача, який має виступати гарантом збереження та зміцнення здоров’я всіх суб’єктів цілісного навчально-виховного процесу. Крім того, необхідно викликати в кожної дитини цікавість до перевірки та суб’єктивної оцінки свого фізичного й психічного стану, а також стимулювати студентів до самовдосконалення та самоствердження. Однією з важливих складових збереження психофізичного здоров’я студента є відстеження психоемоційного стану тривожності та самопочуття, які слід особливо враховувати при тематичних оцінюваннях, індивідуальному опитуванні, проведенні заліків.

До здоров’язберігаючих технологій відносять:

- створення умов для зміцнення здоров’я студентів та їхнього гармонійного розвитку;

- організацію навчально-виховного процесу з урахуванням його психологічного та фізіологічного впливу на організм студента;

- розробку та реалізацію навчальних програм з формування культури здоров’я й профілактики шкідливих звичок;

- медико-психолого-педагогічний моніторинг стану здоров’я, фізичного і психічного розвитку студентів;

- функціонування служби психологічної допомоги викладачам і студентам у подоланні стресів, тривожності; формуванні доброзичливих і справедливих взаємин у колективі; сприянні гуманному підходу до кожного студента;

- контроль за дотриманням санітарно-гігієнічних норм в організації навчально-виховного процесу, нормуванням навчального навантаження, профілактикою стомлюваності студентів.

Фізичне виховання у вищому навчальному закладі – це складний педагогічний процес, метою якого є формування фізичної культури особистості, здатного самостійно організовувати й вести здоровий спосіб життя. Це єдина навчальна дисципліна, яка вчить студентів зберігати та зміцнювати своє здоров’я, підвищувати рівень фізичної підготовленості, розвивати і удосконалювати життєво важливі фізичні якості та рухові дії.

 Велика робота, спрямована на збереження та зміцнення здоров’я, здійснюється викладачами фізкультури. Пріоритетним напрямком роботи є пропаганда здорового способу життя (розробка вправ для розвитку усіх фізичних якостей, всіх органів і систем, ознайомлення з руховим режимом).

Фізична культура – важливий елемент всебічного, гармонійного розвитку людини. Вона сприяє вихованню витривалості, спритності, поліпшує координацію рухів, прискорює процеси відновлення функцій окремих органів, які мають патологічні відхилення від норми. Поряд із загально розвивальними вправами, що рівномірно впливають на організм, часто є необхідність використовувати спеціальні вправи, коригувальну, дихальну гімнастику, вправи на розслаблення, ігри на повітрі.

Велике розумове навантаження в поєднанні з малорухомим способом життя призводить до порушення регуляції тонусу кровоносних судин, а це спричиняє гіпотонічний чи гіпертонічний стан. Запобігти таким негативним наслідкам можна за допомогою дотримання розумного розпорядку дня, чіткого режиму праці й відпочинку, а головне – систематичних занять фізкультурою та спортом.

Фізичні навантаження мають велике значення. Регулярні фізичні вправи приносять тільки поліпшення здоров'ю: серцеві скорочення стають сильнішими; кров'яний тиск знижується; циркуляція крові стає кращою; м'язи стають міцнішими; травлення стає кращим; координація поліпшується.

Стратегічною метою вищого навчального закладу є здорова, а вже потім освічена, творча, інтелектуально-розвинена, духовно збагачена, вихована людина; місією навчального закладу є гармонія єдності фізичного, психічного, інтелектуального й духовного.

Тому, метою здоров’язберігаючих технологій є:

- збереження та зміцнення здоров’я студентів, удосконалення функціональних можливостей організму, розвиток основних систем життєзабезпечення;

- мотивація на здоровий спосіб життя та підвищення культури здоров’я;

- створення безпечного освітнього середовища.

Навички, які формують здоров’язберігаючий освітній простір у вищому навчальному закладі:

1. Навички раціонального харчування: дотримання режиму харчування; уміння складати харчовий раціон, враховуючи раціональні можливості та користь для здоров’я; вміння визначати й зберігати високу якість харчових продуктів.

2. Навички рухової активності: виконання ранкової зарядки; регулярні заняття фізичною культурою, спортом;  рухові ігри на свіжому повітрі;  посильна фізична праця.

3. Санітарно-гігієнічні навички: навички особистої гігієни;  уміння виконувати гігієнічні процедури (догляд за шкірою, зубами, волоссям, тощо)

4. Режим праці та відпочинку: вміння чергувати розумову та фізичну активність; вміння знаходити час для регулярного харчування й повноцінного відпочинку.

Одним із способів вирішення проблеми погіршення стану здоров’я студентів є суворе дотримання здоров'язберігаючого освітнього простору в процесі навчання у вищому навчальному закладі.

Під здоров'язберігаючим середовищем розуміється комплексна програма, яка базується на відповідній соціальний інфраструктурі певного типу і включає в себе освітні, виховні, медичні, адміністративно-управлінські та інші форми роботи щодо забезпечення здоров'я молодого покоління в процесі навчання.

Навчання − найбільш значимий фактор за тривалістю і за силою впливу на здоров'я студентів. Інтенсифікація навчального процесу, використання нових технологій навчання призвело до значного зростання кількості студентів не здатних повністю адаптуватися до навантажень. Тому кожен навчальний заклад, крім вирішення педагогічних завдань, повинен співвідносити навчальне навантаження і методи викладання, сприяти охороні та зміцненню здоров'я.

Мета здоров'язберігаючого середовища − забезпечити студентську молодь високим рівнем реального здоров'я, озброївши їх необхідним багажем знань, умінь і навичок, необхідних для ведення здорового способу життя, і виховати у них культуру здоров'я. Якщо турбота про здоров'я студентів є одним із пріоритетів роботи всього педагогічного колективу і здійснюється на професійному рівні, то тільки тоді можна говорити про реалізацію у вищій школі здоров’язберігаючого підходу і про здійснення послідовності в освіті, і результатом їх впровадження буде захист здоров'я молодого покоління від впливу негативних факторів.

Поняття «здоров’язберігаючі технології» об’єднує в собі всі напрями діяльності вищого навчального закладу щодо підтримання, збереження та зміцнення здоров’я студентів Здоров'язберігаючі технології дозволяють: сформувати соціальну зрілість випускника; забезпечити можливість студентам реалізувати свій потенціал; зберегти і підтримати фізіологічне здоров'я студентської молоді.

Здоров’язберігаюче навчання – це навчання, яке включає в себе сукупність певних умов, здоров’язберігаючих технологій, які використовуються вищим навчальним закладом, спрямованих на збереження та зміцнення здоров’я студентів, на покращення їх настрою та самопочуття, на створення сприятливих умов для їх розвитку та саморозвитку, на покращення їх функціонального стану організму, підвищення їх адаптаційних можливостей та формування мотивації на здоровий спосіб життя.

Викладач під час застосування здоров'язберігаючих технологій повинен володіти відповідними знаннями: про вплив обраних технологій на організм молоді, знати стан здоров’я кожного студента, відчувати міру, щоб не нашкодити, обирати технології, що відповідають студентам.

Не можна не враховувати й той факт, що збереження та зміцнення здоров’я студентської молоді залежить також від достатньої матеріально-технічної бази, обов’язковому поєднанні її з відповідними за розміром і призначенням приміщеннями, груповими кімнатами й територією, що є важливим як для фізичного, так і для психічного розвитку студентів.

Таким чином, весь навчально-виховний процес у вищому навчальному закладі має бути підпорядкований провідній меті – збереження здоров’я студентів. Саме за таких умов проведення роботи з студентською молоддю з усіх напрямів, у першу чергу, має містити оздоровча спрямованість. Досить важливо, щоб викладач умів доцільно застосовувати нетрадиційні заходи – сучасні оздоровчі технології, які сприяють зміцненню здоров’я студентів.

Література:

1.        Гаркуша С.В. Здоров'язбережувальні педагогічні технології в системі освіти. Науково-педагогічні проблеми фізичної культури (фізична культура і спорт): зб. наук. праць. К.:, 2013. Вип.4 (29). С. 250-255.

2.        Здоров’я через освіту: спецкурс // Підручник для Директора. – 2011. - №11/12. – С. 36-72.

3.        Кліх Р. Здоров’язберігаюче середовище: спробуймо творити / Р. Кліх, Л. Кліх // Освіта. – 2010. – № 44/45. – С. 10.

4.        Коршок С. І. Впровадження здоров’язберігаючих технологій у навчально-виховний процес / С. І. Коршок // Психологічна газета. – 2010. - №7. – С. 3-8.